Чи буде «договірний трикутник» Порошенко – Бойко – Медведчук?..

0
33
Колаж: lovi-moment.com.ua
Загрузка...

«За лаштунками» обговорюють можливі «ходи» з боку чинного Гаранта, які можуть забезпечити йому другий термін.

До вашої уваги цікавий матеріал у цьому контексті від Соні Кошкіної:

Лідер партії «За життя» Вадим Рабинович на своїй фб-сторінці виступив із заявою, в рамках якого закликав усіх гравців умовно «опозиційного поля» до об’єднання зусиль «в ім’я порятунку України». Звертаючись, перш за все, до «Опозиційному блоку». Вже через годину (!) один з лідерів «ОБ» Сергій Льовочкін відповів йому в своєму «твіттері». Мовляв, «мир, дружба, жвачка, даєш кооперацію». Дивовижна оперативність, чи не так?

Зрозуміло, весь цей публічний спектакль був розіграний з єдиною метою – легітимізувати рішення. Вже прийняте. Освячене Банковій і благословенне Володимиром Путіним – так, у всякому разі, стверджують учасники процесу. Рішення, за результатами якого складається наступна перспектива: президентство для Порошенка, прем’єрство для Бойко, широка коаліція в майбутньому парламенті, спікерство для Віктора Медведчука (я зараз не жартую) і – найстрашніше – «мир на Донбасі» на умовах Кремля.

План продуманий крок за кроком і готовий до втілення. «Але є одне але» – категоричну незгоду з ним «ахметівського» крила «ОБ».

Початок розколу: «третій партнер» на прізвище Медведчук

«Нам дають третього партнера. Медведчук його прізвище», – урочисто оголосив соратникам по «ОБ» Юрій Бойко в січні 2017 го року, в черговий раз повернувшись з Москви. Куди він літав і літає буквально як на роботу.

Як відомо, в 2014-му «ОБ» спішно створювався на уламках ПР і всього, що від неї залишилося, як штучна структура, націлена виключно на проходження в парламент (майже як «Народний фронт» на умовно «ліберальному» поле). У «Оппоблока», який отримав пристойні 9,43%, були два основні акціонери – групи Ахметова і Фірташа, ділили все в пропорції 50 на 50. Номінальні співголови фракцій: Олександр Вілкул і Юрій Бойко. Перший представляє «ахметівське» крило, другий – «фірташівського». Вадим Новинський – уповноважений від «ахметівців» на всякого роду міжпартійні переговори. Сергій Льовочкін – права рука Юрія Бойка, який має, до того ж, давні дружні стосунки з главою держави Петром Порошенком.

Але взимку 2017-го раптом з’ясувалося, що політичними активами потрібно ділитися з третім партнером. Який інтенсивно нав’язується з Москви, де всіх українських політиків, навіть найбільш оскаженілих адептів «русского мира», сприймають як «хитрих хохлів», які рано чи пізно все одно зрадять. З одним-єдиним винятком, і ім’я цього винятку – Віктор Медведчук.

І якщо «фірташівці» готові були піти на союз з Медведчуком «з любові до мистецтва», то «ахметівці» – ні. Заради чого, власне?

Так виникла ідея «цивілізованого розлучення». «Оппоблок» готовий був дробитися – вже навіть назви для двох нових фракцій придумали, лідерів визначили. Як тут з’ясувалося, що прямий юридичний наслідок дроблення – анулювання депутатських мандатів усіх «оппоблоківців». Всіх до одного.

Рубрика: і «разом неможливо, і нарізно ніяк». Запал довелося вгамувати, залишившись жити під одним дахом (єдиний, хто вибув з лав «ОБ», – Євген Мураєв, його виключили, завдяки чому він зберіг мандат).

Восени того ж 2017-го Нестор Шуфрич увійшов до складу партії Вадима Рабиновича (і тоді ще Євгена Мураєва) «За життя», яка стрімко набирала бали за рахунок ТБ-активностей. Що, втім, не означає, що вони капіталізовані також в електоральному плані (це важливо, запам’ятаємо даний момент, – С.К.).

У 2018-му в «За життя» увійшов вже старший партнер Шуфрича Віктор Медведчук. До цього часу Євген Мураєв де-юре тут ще присутній, але де-факто відходить на другий план, не розуміючи – після сварки з Рабиновичем – ні ролі своєї в процесі, ні частки.

До речі, про частку.

Якщо вірити злим язикам, п’ятдесятивідсотковий пакет партійних акцій обійшовся одному з чільних новоприбулих членів в «червончик». Контроль за другою половиною приписують Віталію Хомутиннику і Павлу Фуксу.

«Примус Ахметова до миру»

На початку цього тижня ми записували для LB.ua велике інтерв’ю з паном Шуфричем. В рамках якого він, крім іншого, відкрив деталі переговорів між «ОБ» і «За життя». За його словами, з боку останніх найбільшу активність в діалозі виявляв сам Рабинович, а також Віктор Медведчук. При тому, що у «ахметівських», як ми знаємо, за міжпартійні контакти відповідає Новинський, а взаємна нелюбов Медведчука і «старих донецьких» відома.

І ось в середу синхронно публікуються «об’єднавчі» заклики Рабиновича і Льовочкіна. Які ще зовсім недавно перебували у фазі відкритої взаємної війни компроматів.

База – домовленості, досягнуті Віктором Медведчуком і Сергієм Льовочкіним. І нібито підтверджені Юрієм Бойко в ході крайньої його зустрічі з Путіним (які у них відбуваються останнім часом частіше, ніж у Ромео і Джульєтти побачення). Суть домовленостей: союз Бойко-Льовочкін і Рабинович-Медведчук забезпечує об’єднання умовних «біло-блакитних», консолідацію їх електорату і, як наслідок – проходження Бойка до другого туру. Де його зустрічає «головний борець проти проросійського реваншу» Петро Порошенко. Після чого – до парламентських – вони спільно створюють широку коаліцію, Бойко отримує прем’єрську посаду, Медведчук – спікерське і так рулять країною.

Яка – і це головний можливий посил для виборців як «біло-блакитних», так і Порошенка – отримує світ на Донбасі. Правда, за фактом – на умовах Путіна, який з першого дня агресії планував повернути окуповані території на правах широкої автономії. Перекресливши будь-які спроби інтеграції України у західному напрямку.

План, повторюю, схвалений безпосередньо Путіним. Тут варто зазначити, що в ході спілкування з рядом близьких соратників Юрія Анатолійовича, у вашої покірної слуги склалося враження: Бойко щиро впевнений, що «спіймав Бога за бороду», з Путіним говорить нібито на рівних, більше того – той з ним нібито всерйоз про щось домовляється.

Мабуть, сумний досвід Януковича, нічому його не навчив.

Разом з тим, в ході об’єктивного розгляду, «план Бойка» виявляє мінімум два вади.

Перше – позиція Порошенка. Звичайно, у другому турі Юрій Бойко – куди більш кращий для нього опонент, ніж Юлія Тимошенко. Тому в середу, начитавшись фейсбуку Рабиновича і твіттера Льовочкіна, на Банковій відкривали всі наявні запаси шампанського. Однак новоявленій «біло-блакитній коаліції» було б вкрай наївно вважати, що в обмін на їхню згоду зіграти «двосторонку» на президентських, вони дійсно отримають що-небудь після перемоги Петра Олексійовича.

Наступний важливий момент: категорично проти об’єднання частини «ОБ» і «За життя» виступають «ахметівці». Акціонери групи і її політичні фронтмени дізналися про те, що відбувається… зі ЗМІ. При тому, що «фірташівські» недавно весело рапортували Банковій: мовляв, «ахметівці» об’єднання підтримують. Як самовпевнено сказав мені ввечері четверга один з лідерів цієї групи: «Куди вони («ахметовські» в сенсі, – С.К.) подінуться?!».

Зрозуміло, подібний демарш поки ще партнерів по «ОБ» не на жарт роздратував лідера даного крила, а також найближчих його соратників.

«Сергій Льовочкін виступив з такими заявою від свого імені, як народний депутат, заступник співкерівника фракції (читай: Юрія Бойка, – С.К.) – зазначив в середу в ексклюзивному коментарі LB.ua нардеп Вадим Новинський.

І ще: «підсумкове рішення повинен прийняти з’їзд».

У коментарі Новинського головне читається між рядків: з ними – «ахметівцями» – подібний кульбіт не погоджували.

Що, м’яко кажучи, не «за правилами», не кажучи вже про поняття.

«План Льовочкіна-Рабиновича зрозумілий. «Примус до миру» називається, – каже один з топ-представників «ахметівського крила». – Завдання: за допомогою нагнітання ситуації в елітах і ЗМІ створити умови, при яких ми не станемо противитися висуванню єдиного – від нашого флангу – кандидата в президенти – Бойка. Льовочкін і Банкова чомусь вважають, що він має шанси вийти з Петром Порошенком до другого туру. Де, природно, Порошенко його поб’є. Зате на парламентських «фірташівці» типу зберуть дивіденди. Не кажучи вже про прагнення Віктора Медведчука зайняти крісло спікера ВР. Ось тільки цього не буде, ніхто ще нас через коліно не ламав! », – резюмує співрозмовник.

«Підсумкове рішення (про об’єднання – від кандидата в президенти до списку на парламентських, – С.К.) повинен прийняти з’їзд», – коректно говорить Новинський. Прекрасно знаючи, що «ахметівці» контролюють не тільки більшість фракції, але також більшість обласних партійних організацій. Як похідну – з’їзд.

«Рінат таке об’єднання не прийме ніколи. Від слова зовсім. Ось, буквально: його душа це не прийме», – стверджують його соратники в «ОБ».

Мовляв, як примусити його підтримати кандидата Юрія Бойка, якщо є свій зрозумілий кандидат – Олександр Вілкул. Який, за великим рахунком, президентську кампанію вже почав.

«У нас дійсно є думки про єдиного кандидата, але це точно не Бойко», – коментує один з батьків-засновників ОБ. – Щодо парламентських, то тут кожен повинен грати за себе, а вже в Раді об’єднуватися».

Сюди ж – другий аргумент: у Юрія Бойка з Вадимом Рабиновичем на двох 12% президентського рейтингу. При тому, що соціологи добре знають: рейтинги політиків, які об’єднуються, не підсумовуються, той, що залишаєтсья один, у підсумку отримує менше. При цьому, питома вага «біло-блакитного» електорату «ахметівські» оцінюють в 35-40%. «Бойко отримає в кращому випадку 10%, південний схід його не розуміє і не прийме, – кажуть, додаючи: – Ти уявляєш його на зустрічах на заводах або шахтах?».

Аргумент номер три: будь-яка кооперація умовних «біло-блакитних», створена зараз, вщент розсиплеться після президентських виборів. Без шансів отримати бажане на парламентських. На яких, згадаємо, у Ахметова, крім свого «регіонального» проекту, буде ще кілька в інших політичних нішах.

Спішно проаналізувавши всі «за» і «проти», «ахметівці» вирішили відповісти на з’їзді, спираючись на власну підтримку в регіональних осередках. Так що зовсім скоро замість анонсованого мега-об’єднання «реваншистів» ми можемо отримати остаточне розлучення Ахметова і Фірташа і старт нових «біло-блакитних» проектів.

Соня КОШКІНА, Шеф-редактор LB.ua

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ