Звернення Асамблеї румунів Буковини: захист інтересів нацменшини чи провокація?

1
1183
Загрузка...

Асамблея румунів Буковини направила до керівництва України та Румунії резолюцію, в якій йдеться про проблеми сьогодення та згадується «Буковинська румунська автономія»…

 

В контексті серйозних проблем, які вже призвели до втрати Україною частини своїх територій і загрожують можливим подальшим розколом країни, такі зібрання, як конференція Асамблеї румунів Буковини, сприймається з достатньою тривогою…

Звідки з’явилась ця Асоціація, хто її заснував, чиї інтереси реально вона захищає? Якщо це організація, покликана реально захищати інтереси румунів Північної Буковини, тоді мова могла би йти, приміром, про ті жахливого стану дороги, які фактично «відрізають» багато румуномовних населених пунктів «від цивілізації», доволі негативно впливають на рівень життя там (правда, і більшість україномовних сіл нашої області мають такі ж проблеми з відсутністю нормальних доріг). Могли би говорити про необхідність розвитку спортивно-оздоровчої інфраструктури, збільшення фінансування соціальних проектів у румуномовних населених пунктах тощо (аналогічно, правда, ці ж проблеми є актуальними і для більшості україномовних населених пунктів).

Але до чого тут «Буковинська румунська автономія»?.. Ну, добре, таку «автономію» можна було би створити на базі Герцаївського району. А більше ж в Чернівецькій області немає районів, де компактно проживали би румуни. Є лише румуномовні села в перемішку з українськими. І це аж ніяк не свідчення того, що це «споконвічна румунська земля», а лише специфіка прикордонного регіону. Як відомо, в Південній Буковині (Румунія) теж є українські села. Але ж це не означає, що нам слід заявляти про оголошення там «Буковинської української автономії», правда?

Звісно, складно забути прогноз знаного Мольфара Нечая, який пророкував, що Закарпаття відійде до Угорщини, Галичина буде «під Польщею», східна Україна – під Росією, а Буковина відійде до Румунії.

https://youtu.be/0C9r543OVHg

Проте варто зробити все можливе, аби не дати «розхитати» Чернівецьку область. І робити це треба у традиційному для Буковини толерантному дусі – підсилити увагу до румуномовних сіл, покращити фінансування інфраструктурних напрямів і дати зрозуміти нашим сусідам, що національні меншини в Україні мають достатню підтримку від української влади.

А тепер до вашої уваги матеріал про конференцію Асамблеї румунів Буковини.

Румуни Буковини вимагають автономії для свого краю

У Чернівцях відбулася важлива політична подія. На другій конференції Асамблеї румунів Буковини було озвучено вимогу до влади України сприяти створенню національної румунської автономії. В якості підстави цього кроку були висунуті аргументи економічного, соціально-культурного та геополітичного формату. Окремим рядком було виділено проблематика забезпечення безпеки румунського населення регіону. Учасники конференції висловили бажання, щоб в процесі облаштування нової автономії активну роль грала Румунія. Тим більше, що історично Північна Буковина завжди була частиною Румунського Королівства. З цієї причини Асамблея направила резолюцію другої конференції не тільки до Києва, але і в Бухарест, – президенту, уряду і парламенту Румунії.

У своєму виступі координатор Асамблеї Доріна Кіртоаке зазначила наступне: “Брати і сестри, румуни! Нещодавно ми проголосили створення Асамблеї Румун Буковини. І ось ми знову разом обговорюємо наші перспективи в Буковині, яка завжди був частиною Румунії. Сталінська агресія відірвала нас від батьківщини-Матері , але це не заважає нам відчувати своє кровне і культурну єдність з Румунією.

Тому всі прийняті нами рішення та резолюції будуть спрямовані не тільки на адресу органів влади України, а й в офіційні інстанції Бухареста. Сьогодні румуни Буковини переживають один з найважчих періодів у своїй історії. Ми опинилися в країні, де йде війна, руйнується промисловість та аграрний сектор. Рівень корупції дивує своїми масштабами, а злочинність зростає з кожним днем.

Серед румунів Буковини найвищий по Україні рівень безробіття. Наша молодь покидає регіон. Іде бізнес, працездатне населення. Якщо так триватиме і далі, то скоро ми побачимо замість дорогої нам Буковини справжню пустелю.

У цьому зв’язку стає дуже актуальною ідея створення Буковинської автономії у складі України на території компактного проживання румунського населення. Ми повинні мати свою виконавчу і законодавчу владу. Свою поліцію і місцевий бюджет. Це найкраща гарантія нашої безпеки. Я пропоную Асамблеї підтримати цю ідею голосуванням. Хай живе Буковинська румунська автономія у складі України! “Зі свого боку секретар АРБ Корнелія Руссу особливо підкреслила:” Так, біда постукала в наш будинок. Ми страждаємо від економічної кризи, безробіття, падіння рівня життя. Нам ніде вчити своїх дітей румунської мови по румунським освітніми програмами. У сусідній області в місті Мукачево вже відбулися бойові зіткнення. Ми стурбовані за долю наших дітей і за мир. Громадянська війна вже постукала у ворота нашого краю. Тому для захисту наших інтересів пропоную поставити на голосування питання про звернення до органів влади України та Румунії з пропозицією підтримати ідею створення Буковинської румунської автономії у складі України. Хто «за» – це прошу голосувати “. Зал одноголосно підняв руки. І це глибоко символічно, адже йдеться про майбутнє єдиної румунської нації.

Потім до присутніх звернувся гість з Румунії, Марчел Руссу. Він, зокрема, зазначив, що “боротьба буковинців за румунську автономію носить адекватний і актуальний характер. Це єдино можлива форма захисту національних, культурних, мовних, економічних і геополітичних інтересів румунського населення Північної Буковини. Більше того, саме таким чином може бути поступово реалізована мрія мільйонів румунів на об’єднання в рамках єдиного румунського проекту. Сподіваюся, що ваш приклад наслідуватимуть румуни Бессарабії і особливо її Південній частині, яка так само знаходиться в складі України і потребує підтримки “.

Потім присутніх була зачитана Резолюція другої конференції Асамблеї румунів Буковини: «Ми, учасники 2 ї конференції Асамблеї румунів Буковини, закликаємо керівництво України звернути увагу на кризовий стан регіону. Економіка і соціальна сфера перебувають у серйозному занепаді. З кожним днем ​​зростає безробіття, люди залишають свої будинки і виїжджають на заробітки. Загрозливий характер приймають корупція і злочинність. Війна вже стукає в наші двері, і ми дуже стурбовані таким розвитком подій. Тим більше, що досі на належному рівні не вирішені питання розвитку румунської культури, мови та освіти». На засіданні асамблеї було проведено відкрите голосування і обраний координаційна рада, якому делеговані керівні функції організації. Все це дало підстави учасникам конференції проголосувати за пропозицію про створення Буковинської румунської автономії у складі України.

У цьому вони бачать основу для захисту своїх прав і свобод. Автономія гарантує економічний і соціальний добробут. Цей статус дозволить отримувати серйозну фінансово-економічну допомогу з Румунії. Нарешті, почне розвиватися мова, культура та освіта. Відкриються додаткові школи, університети та культурні центри. При цьому румуни Буковини зможуть захистити себе від агресії, яка вже проявилася в Мукачевому і спричинила за собою серйозні людські жертви. «Ідею створення румунської автономії на Буковині ми будемо втілювати в життя легальними способами. Для цього дану резолюцію ми направимо на адресу президента, парламенту та конституційної комісії України. Так само цей документ буде представлений президенту Румунії та послу Румунії в Україні.

Вважаємо, що участь нашої Батьківщини-Матері в цьому процесі принесе позитивні результати. Румунія повинна надати своїм співвітчизникам екстрену фінансову та гуманітарну допомогу. Для цього є всі підстави – значна частина населення Північної Буковини тягне злиденне існування. Так само Румунія допоможе в разі нездатності влади України гарантувати нам безпеку, що прописано Конституцією країни. Румуни Буковини працьовитий і мирний народ. Ми хочемо лише захисту наших прав і свобод. Ми хочемо безпечного життя для наших дітей. Хай живе Буковинська румунська автономія! Нехай міцніє єдність усіх румунів!», – Сказано в резолюції. Учасники Асамблеї прийняли цей документ одноголосним голосуванням. Тепер він буде направлений на адресу керівництва України та Румунії.

vesti-ua.net

***

Ось як на цю публікацію відреагував у соціальній мережі громадський діяч Валерій Карбашевський:

Як румуни скористались розпадом Австро-Угорської Імперією?
Історію свого краю потрібно знати, щоб не потрапити у інформаційну пастку.
Буковина почала переживати румунський заколот, який тягнеться з розпаду Австро-Угорської Імперії на початку 20-го століття. Тодішні румунські провокатори, та тогочасні сепаратисти, розпочали інформаційну та політичну війну проти земель Буковини, які їм ніколи не належали.
“…Після розпаду Австро-Угорської Імперії, у жовтня 1918-го року на Буковині різко активізувались прихильники гасел про «Велику Румунію» на чолі з Янку Флондором — сучавська газета «Вяца ноуе» 27 жовтня 1918-го року виступила із осудом «Румунської Національної Ради» у Відні, яка пропонувала розподіл Буковини за національною ознакою. «Що стосується Буковини, — писала газета, — то нам здається, що наші депутати в парламенті поспішили погодитись на її розчленування… Історично і географічно Буковина єдина. Це суто румунська територія не тільки від Сучави до Прута, але й від Ватра-Дорней до Дністра»….”
До початку панування Австро-Угорської Імперією територія Буковини належала до Молдовського Королівства, навіть якийсь час знаходилась під керуванням Запорізького Козацтва, Російських окупаційних військ, тільки не Румунії, якої навіть не існувало на карті світу до 1881 року. Румунське Королівство розпочало свою історію з 1881 року і проіснувало до 1947 року, змінивши назву на Румунія. До складу Австро-Угорської імперії Північна Буковина увійшла за результатами Першого поділу Речі Посполитої 1772-го року Габсбурзька монархія володіла Галичиною та мала права на всі історичні землі колишнього Галицького князівства. Російська імперія залишила Буковину 1774-го року. 31 серпня того ж року австрійські війська під командуванням генерала Габріела Сплені зайняли Чернівці. Остаточне зайняття Буковини завершилось у другій половині жовтня 1774-го року. 7 травня 1775-го року в Константинополі було укладено Конвенцію між Османською імперією та Габсбурзькою монархією про передачу Буковини. 25 лютого 1777-го року, після остаточної демаркації кордонів, було ратифіковано Конвенцію від 7 травня 1775-го року. 12 жовтня 1777-го року Буковина присягнула на вірність Габсбурзькій монархії, у складі якої Буковина перебувала до 1918-го року.
18 жовтня 1918-го року у Львові було скликано Конституанту (Конституційні Збори) українського народу, який проживав на своїх етнографічних землях, що належали Австро-Угорській імперії, а також створено Українську Національну Раду. 19 жовтня 1918-го року УНРада прийняла постанову про утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), та закликала національні меншини направити своїх представників пропорційно кількості населення до УНРади, як вищого законодавчого органу новоствореної держави. Президентом обрали Євгена Петрушевича. 25 жовтня 1918-го року у Чернівцях було створено Український Крайовий Комітет Буковини на чолі з Омеляном Поповичем, як складову частину УНРади ЗУНР.
При цьому у другій половині жовтня 1918-го року депутат австрійського парламенту від Буковини (виборчий округ Чернівці-місто) активний член «Румунської Національної Ради» Ґеорґе Ґрігоровіч у своєму виступі наголошував, що «у буковинських румунів немає абсолютно ніякого сумніву в тому, що українська частина Буковини повинна належати Україні, а румунська — Румунії».
3 листопада 1918-го року у Чернівцях відбулось, організоване Українським Крайовим Комітетом Буковини, велелюдне (понад 10 тисяч учасників) Буковинське віче, що прийняло рішення про воз’єднання Північної Буковини із ЗУНР та подальшу злуку у соборну Україну. Віче також висловило протест проти спроб «Румунської національної ради Флондора» оголосити всю Буковину «румунською землею».
Кому симпатизує і підігрує український Уряд, ліквідувавши ЄДИНЕ генеральне консульство України в Румунії (Сучава), тим самим звужуючи інформаційне поле на зовнішньому політичному ринку, і надавший можливість румунській інформаційній зовнішній політиці посилити свою присутність на території України, надавши згоду на відкриття консульського відділу в Солотвино, Закарпатська область?
На сьогоднішній момент в Україні вже діє три дипломатичні установи: Посольство Румунії в Україні м. Київ, генеральне консульство Румунії в Україні м. Чернівці, генеральне консульство Румунії в Україні м. Одеса.
Тож шановні румунсько-російські сепаратисти – не робіть провокацій. Хоч в Чернівцях, і на Буковині загалом, спокійно але може стати і гаряче.

fakty.cv.ua

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ