Захищав Батьківщину під «градами», але передумав воювати – «герой» чи «зрадник»?

2
591
Загрузка...

Трагічні події на сході України болюче б’ють як по країні в цілому, так і точечно по багатьох-багатьох наших громадянах.

 

Безумовно, приємніше розповідати про героїчні звитяги українських військових, які стають прикладом мужності і патріотизму, або акцентувати увагу на аргументах на користь вибору йти служити в цей непростий період. Проте бувають і інші історії, які також не можна ігнорувати, адже це теж людські долі і реалії сьогодення…

Мова ось про які приклади, про які fakty.cv.ua розповіли самі учасники АТО або їх рідні та друзі.

Чернівчанин С. (ім’я та прізвище із зрозумілих причин не називаємо) був мобілізований ще навесні минулого року, у першій хвилі. Особливого бажання воювати не мав, але й не став ховатися, коли отримав повістку з військомату. Провів важкі місяці неподалік кордону з Росією, під регулярними обстрілами. На його очах загинули і отримали важкі поранення чимало бойових товаришів… Зрештою, потрапили в оточення, звідки наш фігурант прорвався з колегами на контрольовані Україною території (а частина їх підрозділу опинилась на території Росії, то відома історія…).

Повернувшись до місця постійної дислокації, С. відмовився відправитися знову на передову. Звісно, був психологічний тиск з метою переконати передумати, у т.ч. використовуючи погрози відправити за решітку, але С. стояв на своєму, що, мовляв, «навоювався вже», він не військовий, це, як кажуть, не його, тому більше воювати не хоче. Після декількох місяців «тяганини» від нього, зрештою, «відчепилися», і він повернувся, як кажуть, до звичайного життя. Долучається, звісно, до волонтерської діяльності, але на фронт повертатися більше таки не хоче…

 

Іншу історію розказали батьки. Інший наш земляк В. пішов на передову добровольцем. За місяці, проведені в зоні АТО, побував у багатьох «гарячих точках». Не завжди розумів «логіку» завдань, які виконували. Приміром, не розумів, для чого стільки часу були під обстрілами в луганському аеропорту, не відповідаючи фактично на атаки противника. Або чому їх у великій кількості тримали подовгу «як на долоні» для ворога… До слова, їхній підрозділ з однієї з таких «обстріляних точок» таки відійшли без команди. Вже готові були їх назвати дезертирами, але через дуже короткий проміжок часу ту точку таки «накрили» вогнем, і командири її теж залишили, тож обійшлося без «дезертирства». На чергування на блокпости В. йшов постійно, хоча чимало «насильно мобілізованих» постійно відмовлялись туди йти. І наш фігурант дивувався, навіщо заганяти туди стільки мобілізованих, які не хочуть воювати, якщо вони там переважно «ниють», без перестанку по телефону жаліються рідним і знайомим на проблеми (перебор мобільних «балачок», до слова, слугує нерідко і орієнтиром для обстрілів з боку противника), зате в черзі за харчуванням і при розподілі гуманітарної допомоги – в перших рядах. І у відпустки їх частіше відпускають, бо ж там з них все одно толку мало. Але це, як кажуть, деталі і почва для аналізу (у т.ч. з метою підняття рівня адекватності процесу мобілізації)…

Зрештою, В. надали відпустку. Він приїхав додому. І.. Ніби в голові щось «переключилось». Сказав, що більше не хоче воювати і не прибув у визначений час, коли мали відправити назад на передову…

Під час відпустки в розмовах з рідними звертав увагу на те, що наші підрозділи неодноразово «підставляють» під обстріли, оточення і «котли» не завжди піддаються військовій логіці… Також не обминав увагою той факт, що дивним чином під найбільш нищівними обстрілами противника опинялися ті добровольчі підрозділи, представники яких висловлювали невдоволення деякими «дивними» рішеннями керівництва, слабкою активністю владної верхівки в плані реального проведення реформ тощо, і натякали на готовність піти «розбиратися» з вищим керівництвом… Про такі та деякі інші не дуже приємні «нюанси» теж немало сказано у засобах масової інформації.

Отож, В., який провів стільки часів під обстрілами в «гарячих точках», нині перебуває, можна сказати, «в бігах»…

Це, зрозуміло, аж ніяк не позитивні приклади. Але це, на жаль, теж реалії сьогодення…

fakty.cv.ua

Цікаво, а як ви сприймаєте такі «повороти у свідомості»?

Ставлення до учасників АТО, які після місяців під обстрілами «передумали воювати»

Результати

Loading ... Loading ...

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ