До нещодавно створеного, “особливого”, Міністерства інформаційної політики є багато запитань, як і щодо доцільності його створення. На деякі з них, відверто відповів наш земляк, людина яка його очолила – Юрій Стець.
Наводимо його інтерв’ю в конкретних тезах:
Про Ukraine Tomorrow:
Цей телеканал має бути в першу чергу для 20-ти мільйонної українців за межами країни, сотні мільйонів людей, які говорять або чують російську мову, цей канал буде мовити російською, українською та англійською мовою, будуть також програми кримськотатарською. Я хочу це робити на технічній базі БТБ. Цей канал юридично є телеканалом Нацбанку, але єдине, що там позитивного зробив Арбузов – це напічкав канал хорошою технікою. Ми, частково за гроші з бюджету і за гроші наших європейських партнерів, в тому числі і діаспори, намагатимемось створити якісний конкурентний продукт.
За підрахунками його сумарний бюджет – 100 мільйонів гривень на рік. А канал буде створено за місяць–півтора.
Про поїздки в Росію:
Я є персона грата в Росії. Я вже був (у Росії), за часів Януковича я їздив на матч між московським Спартаком і Динамо-Київ, я його подивився в терміналі московського аеропорту. Та мені чесно кажучи байдуже, між поїздкою в Москву і поїздкою в Париж я обираю поїздку в Париж. Для мене Росія – це країна, яка увійде в історію, як країна, котра веде з нами військові дії, я не передбачаю для себе можливим відвідання Росії за будь-яких обставин.
Про єдиний інформаційний успіх до Міністерства інформполітики:
Коли ми бачимо, що йде спецоперація, закидається якийсь меседж, ми маємо дуже швидко на це відреагувати. Зробити аналітичну довідку, вкинути це на інтернет-платформу.
Перша битва, яку ми виграли – була битва за малайзійський літак, але це був успіх без Міністерства інформполітики – єдиний. Ви не бачите паспортів російських в руках президента? Чи ви не бачите військової техніки, яку ми показали журналістам і посольствам.
Всі пункти, які я собі намітив – я це реалізую до свого дня народження. Я собі зроблю цей подарунок до 29 грудня.
Я ж не сказав, що давайте я там сидітиму підписуватиму папірці, я ж не сиджу, я не надув живіт, я не заробив більше коштів, я бігаю як моторчик – намагаюсь допомагати журналістам робити свою роботу, чого раніше не було.
Про заслуги міністерства:
Ми провели соціальну компанію за мобілізацію і вона, за розмахом, була як кандидати в депутати проводили свої кампанії: це 4 тисячі бордів, близько мільйона друкованих програмок з правами людини, це зустрічі з волонтерами, це організація виставок. Це ми зробили за три тижні, навіть якщо взяти бордову історію, то це коштувало б бюджету 4 мільйони гривень – це річний бюджет всього міністерства – ми не витратили ні копійки, це гроші бізнесменів, частково і мої гроші.
Про сайт:
Ми приходили до розробників, казали, нам потрібен сайт, вони кажуть це буде коштувати скільки, ми казали – в нас немає грошей – Окей, ми вам зробимо за так.
Про кумівство:
Коли хрестили мою дитину – це було другий день після звільнення Луценка, це не було так безпечно.
Про особливий статус Донбасу:
Я дуже просив про пункт – щоб повернулись українські канали, я просив президента про цей пункт, якщо цей пункт не виконається, то це означає, що вибори там не можуть відбутися.
З інтерв’ю hromadske.tv відео нижче
