Політолог Буркут: Для успішної оборони треба нейтралізувати «п’яту колону»

0
669
Загрузка...

Трагічні події на сході України, як розуміють всі здатні до адекватного сприйняття реальності люди, так чи інакше пов’язані з російською агресією.

 

А цю російську агресію здебільшого пов’язують з особистими якостями президента сусідньої країни Володимира Путіна.

Так як же ж протистояти цій агресії, у чому можуть бути секрети успіхів у цій боротьбі, як на емоціях не втрачати адекватність і т.д.?

На цю тему на декілька запитань від fakty.cv.ua відповів авторитетний чернівецький політолог Ігор БУРКУТ.

 

Кажуть, настільна книга Путіна – “Третя імперія”… Ви думаєте, все може бути настільки “запущено”, що він може реально прагнути аж до “такого”? У 21 ст., коли людство, здавалося б, мало би концентрувати увагу і зусилля зовсім на інших, позитивніших речах…

– Володимир Путін – людина, сформована у системі радянського КДБ. Мета цієї організації полягала у захисті СРСР як супер-держави, і не лише збереженні Радянського Союзу, але і його зростання за рахунок нових територій. На старості років колишній полковник КДБ вирішив виправити “найбільшу геополітичну трагедію ХХ століття”, як він назвав розпад СРСР. Причому одночасно намагається реалізувати геополітичні плани царизму, які той не зміг втілити у життя, або не зумів втримати вже зайняті території. Звідси і заяви про те, що російська армія може захопити Варшаву і Бухарест за пару днів. Звідси й погрози з боку пропутінських супер-патріотів “повернути Фінляндію, Аляску, Каліфорнію” до складу новітньої російської імперії, відновлення якої декларують у Москві. Інша річ – чи має Путін достатньо сил і засобів, аби реалізувати такі плани. Або ж за старою чекістською звичкою лише блефує, залякуючи світ.

 

Перед переговорами в Мінську 11-12.02.15 деякі блогери (і не лише) зазначали, що, мовляв, Дебальцево здадуть, що це вже вирішено. Зрештою, звідти таки відступили, але з немалими втратами… Невже може бути, що у верхівці, знаючи (або приймаючи рішення) про відхід, просто йдуть на такі “зайві” жертви?.. Тепер, як про Дебальцево, говорять про Маріуполь:( І знову будуть “зайві” жертви? Може, краще реально оцінити ситуацію і відійти до “прогнозованої” лінії та концентруватися на обороні “української України”?..

– Ніде не брешуть стільки, скільки на війні. Брехнею відволікають увагу противника від справжніх планів командування. Дебальцево під час Мінських переговорів українському командуванню потрібно було як козир проти заяв Путіна про “дебальцевський котел” і неминуче знищення багатьох тисяч українських військовослужбовців. Необхідно було примусити російського лідера визнати безпосередню участь Росії у бойових діях на Донбасі. Це зробити вдалося. Інша річ, якою ціною… А сучасна війна характеризується раптовою зміною ситуації на театрі бойових дій, могутніми ударами, відступами і наступами. Оборона дозволяє вимотувати противника, який має значно більше сил, ніж ЗСУ. Адже втрати наступаючої сторони як мінімум втричі більші, ніж тієї, що тримає добре організовану оборону. Щодо Маріуполя, то ситуація там значно складніша, ніж здається при поверховому погляді. У місті розташовані підприємства Рената Ахметова, які створюють значний відсоток його прибутків. Навряд чи колишній “хазяїн Донбасу” зацікавлений в їхньому руйнуванню. Тож і буде стримувати своїх московських друзів від дій, подібних вчинених у Дебальцевому чи в Донецькому аеропорту. А поки що контрольовані ним ЗМІ пропагують ідею здачі Маріуполя без бою і переходу українських військ на нову лінію оборони. Для Путіна же Маріуполь – лише епізод, його мета інша. Доки не знищить Українську державу як таку, не заспокоїться. А знищувати буде різними методами, один з яких – зміна влади в Україні, щоб поставити на чолі псевдо-держави повністю керованих з Москви маріонеток. Як воно було за часів Януковича.

 

Деякі аналітики стверджують, що Путін буде рухатися далі Україною за принципом окупації територій, де панують проросійські настрої. І кажуть, що тепер для цього готують Харків, де настрої приблизно 50х50. Як думаєте, що варто робити Україні, центральній владі нині, щоби не допустити, аби в Харкові ці настрої перехилились на користь проросійських, що може стати кроком до продовження донецько-луганського сценарію далі?

– Судячи по всьому, росіяни готують удар не лише на Маріуполь і далі на кримському напрямку, але і у напрямку Харкова. У бойових діях вже майже відкрито беруть участь частини регулярної російської армії, яка нараховує понад мільйон бійців, і має чимало сучасної зброї. Ставити їй опір непросто, крім всього іншого, українцям сучасної зброї дуже не вистачає. А Захід не спішить її нам надавати. Тому необхідно нарощувати власне виробництво. Харків же є одним із центрів українського ВПК, тож і не дивно, що агресор намагається його захопити. Для успішної оборони міста насамперед треба нейтралізувати “п’яту колону”, яка має чималі позиції у Харкові. І нарощувати сили для того, щоб зупинити противника. Створювати глибоко ешелоновані лінії оборони. Як СРСР на Курській дузі, коли готувався до стратегічної оборони. А тим харків’янам, які знаходяться під впливом російської пропаганди і готові кричати “Путін, прийди, захисти!”, варто побільше показувати кадрів з Донбасу, куди Путін вже прийшов і “захистив”.

 

Як Вам видається, чи може бути користь на передовій з “насильно мобілізованих”? Чи не варто більш реалістично подивитися на цю проблематику (а не просто публічно ганьбити “відмовників”) і подумати, як реально залучити тих, хто не хоче воювати, до інших робіт на користь армії, чим “полювати” на них з метою “хоч би як” їх мобілізувати, піддаючи потенційно небезпеці майбутніх товаришів по службі, яких ті, хто не хочуть воювати, запросто можуть підвести на передовій?..

– Насильна мобілізація особового складу проводиться під час воєн майже повсюдно з кінця XVIII століття, тобто з самого зародження масових армій. Відомо, що справжніми солдатами може стати лише меншість: 80 % людей від природи нездатні вбивати. Тому і з’являються системи зброї, що дозволяють наносити смертельні удари дистанційно, коли солдат не бачить противника, а лише натискає кнопку і ракета на великій відстані вбиває тих, на кого спрямована. Але без піхоти не обходиться і сучасний бій, який може доходити і до рукопашної. Війна є надзвичайно важкою працею, що вимагає від солдата величезного напруження всіх сил, фізичних і психічних. Далеко не всі здатні переносити такі навантаження. У районі бойових дій щохвилинно можна загинути або залишитися калікою на все життя. Розуміння цього паралізує волю тих, хто психологічно неготовий до війни. А нас майже чверть століття переконували, що Україна не має ворогів й воювати ні з ким не збирається. Виросло покоління, виховане пацифістами. Чому серед добровольців зустрічається чимало сорокарічних і навіть п’ятдесятирічних? Тому що СРСР постійно або воював, або готувався до війни, і люди попереднього покоління краще підготовлені морально до жахіття, неминучого в умовах масового кровопролиття. Найкраще воює той, хто має мотив: захист Батьківщини, помста за вбитих товаришів або родичів тощо. Коли таких мотивів немає, то воювати примушує страх перед покаранням за дезертирство чи невиконання наказу командира. Існує чимало методів, які дозволяють командуванню примушувати солдатів іти у бій. Або ж стимулювати їх для ведення бойових дій. Метод батога і медяника засвідчив свою ефективність з незапам’ятних часів. Нинішня війна ще далека від кульмінації, тим більше – від завершення. Відтак і все більше людей мусить втягатися у її вир. На жаль, Україна опинилася у стані піддослідної: Захід вичікує, що путінська Росія тут вичерпає свої сили. Лише тоді наноситиме могутній удар по агресору. А нам доводиться власною кров’ю оплачувати імперські амбіції Кремля, і холодний розрахунок західних держав. Шкода, що часто забувається досвід минулих воєн. Під час Другої світової війни чимало людей намагалося уникнути мобілізації до лав Збройних сил, або ж всіляко прагнуло не потрапити на фронт. Дотепер широкій громадськості не все повідомляється про тодішнє дезертирство у різних арміях і методи, якими велася боротьби з цим явищем. А жорстокість цих методів зростала по мірі того, як вичерпувалися людські резерви, здатні поповнити фронтові втрати. Історія ж має здатність повторюватися…

Записав Георгій МАЗУРАШУ, fakty.cv.ua

***

Нова партія “Соціалісти” – за мирну розв’язку на сході і проти кланово-олігархічного устрою

***

Ігор Буркут: про Путіна, “жлобів при владі” та зміни в Україні

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ