Причини проведення обшуку, які оприлюднив буковинський дипломат Василь Філіпчук, м’яко кажучи, шокують… І це після Революції Гідності і на четвертий рік кровопролиття на сході України…
Ви лише вчитайтеся: «проведення обшуку в приміщенні Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) з метою вилучення мобільних телефонів, комп’ютерів та інших електронних приладів, на яких можуть зберігатися електронні файли «Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі»….». Виявляється, СБУ та ГПУ дізналися величезну таємницю про те, що «В.О.Філіпчук розробив план ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі»!!! А метою, з якою я ще з березня 2014 року займаюся розробкою плану мирного врегулювання конфлікту з РФ, є не менше не більше як «збурити суспільство»! Обов’язковою умовою реалізації мого плану було, виявляється, передача його Трампу та висвітлення в ЗМІ.
Це ж який злочин!!! Красти мільярди в Україні можна, продовжувати корупційні практики можна, вбивати економіку і життєві стандарти людей – будь ласка, посилати молодих хлопців на смерть, замість того, щоб добиватися дипломатичного врегулювання – можна. А от опрацьовувати ідеї мирного врегулювання – ні! – пише Василь Філіпчук на своїй сторінці у Facebook:
«Три роки після Майдану – і все повернулося на круги свої. Замість авторитарного режиму Януковича маємо новий такий же авторитарний режим. Хоча ні – ще більш брутальний, нахабний, цинічний і самовпевнений. Вчорашні «маски шоу» в МЦПД – верх цинізму і абсурду, зневага з боку керівництва країни та правоохоронних органів самого поняття верховенства права, закону. Навіть Янукович не дозволяв собі рейди проти аналітичних центрів. Порошенко та Луценко перетнули цю межу.
Нагадаю, що вчора я повернувся з поїздки у Вашингтон, де виступив на заході у Центрі Карнегі, у якому взяли участь представники держдепу, дипломати, експерти та колишні високопосадовці, мав зустрічі у Раді національної безпеки США, Конгресі, в багатьох аналітичних і дослідницьких центрах. Темою і виступу, і усіх зустрічей було представлення американському політичному істеблішменту інноваційних експертних ідей щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, зокрема ідеї створення міжнародної перехідної тимчасової адміністрації як засобу демонтажу «ЛДНР», виконання мінських домовленостей та відновлення суверенітету України на цій території. Розробка дослідження щодо модальностей виконання Мінських домовленостей здійснювалась за підтримки Міжнародного фонду Відродження, протягом останніх півроку і я особисто, і експерти Центру неодноразово проводили обговорення цих ідей з представниками органів влади, народними депутатами, керівниками міністерств, експертним середовищем, ЗМІ, представниками дипломатичного корпусу. Наше дослідження з даного питання, як і мої особисті статті з аналізом українсько-російського конфлікту, відкриті та публічні.
Одразу після того, як я зайшов в офіс МЦПД, до приміщення без дозволу силою ввірвалась група людей і пред’явили ось цей документ. Ви лише вчитайтеся: «проведення обшуку в приміщенні МЦПД з метою вилучення мобільних телефонів, комп’ютерів та інших електронних приладів, на яких можуть зберігатися електронні файли «Ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі»….». Виявляється, СБУ та ГПУ дізналися величезну таємницю про те, що «В.О.Філіпчук розробив план ідеї щодо врегулювання конфлікту на Донбасі»!!! А метою, з якою я ще з березня 2014 року займаюся розробкою плану мирного врегулювання конфлікту з РФ, є не менше не більше як «збурити суспільство»! Обов’язковою умовою реалізації мого плану було, виявляється, передача його Трампу та висвітлення в ЗМІ.
Це ж який злочин!!! Красти мільярди в Україні можна, продовжувати корупційні практики можна, вбивати економіку і життєві стандарти людей – будь ласка, посилати молодих хлопців на смерть, замість того, щоб добиватися дипломатичного врегулювання – можна. А от опрацьовувати ідеї мирного врегулювання – ні!
Ознайомившись з документом, я запропонував керівнику цієї групи, начальнику слідчого відділу прокуратури АР Крим О.Ф.Удовиченку провести допит мене і усі потрібні слідчі дії зі мною у присутності адвоката. Більше того – я висловив готовність поїхати особисто з адвокатом у ГПУ для надання пояснень і усіх інших дій. На це мені відповіли відмовою. А далі – як в фільмах про терористів. Ви лише собі це уявіть – співробітники прокуратури крадуть (!!!) ключ від офісу, без будь якого права закривають зсередини офіс, де знаходяться декілька різних організацій, після цього як злочинці просто шкодять замок, щоб ніхто не відкрив двері нікого не допустити всередину – ні адвокатів, ні народних депутатів, ні навіть швидку допомогу! І починають справжній «безпрєдєл» у стилі бандитських розборок. Мало місце не лише порушення прав людини присутніх осіб. Відбулося брутальне застосування фізичної сили, викручування рук, фізичне насильство, виривання особистих речей і витрушування кишень, пятигодинна зневага над людською гідністю – хоча все, що і я, і декілька десятків взятих у заручників людей просили – це дати доступ адвокату. На ці неодноразові вимоги надати доступ адвокату негідники з посвідченнями зверхньо посміхались, відчуваючи силу Альфи, яка стояла з автоматами за їх спиною. Крим, який вони ніби то тпредставляють, відстояти не змогли, а от рейдерське захоплення аналітичного центру в Києві ці вгодовані «правоохоронці» змогли зробити – із справжнім садистським задоволенням.
Кількість процесуальних правопорушень, здійснених під час обшуку, зашкалює – від крадіжки ключів і особистих речей до відмови від допуску адвоката і ведення відеофіксації злочинів, які здійснювались. Усі телефони були забрані – причому не лише співробітників МЦПД, але і журналістів інтернет-видання Апостроф. Власну ж фіксацію «правоохоронці» припиняли, коли робили очевидно протиправні дії.
Сам же ж обшук виглядав просто анекдотично – забирали візитки, проектні публікації, фінансові документи … Кому це може бути цікаво, яке це має відношення до моїх ідей щодо шляхів припинення конфлікту на Донбасі?… І головне – чого вони хотіли досягти такою демонстрацією брутальної сили? Щоб весь світ побачив, що влада демократичної України таки справді, як про це мріють в Кремлі, перетворилась у очах світу на хунту? Ну тоді ви це успішно робите.
Щодо народного депутата Артеменка, у рамках кримінального провадження щодо якого було влаштовано це огидний цирк. Щоб припинити брудні і брехливі інсинуації порохоботів та їх ЗМІ дозволю собі розповісти декілька деталей. З Андрієм мене познайомив в один з останніх днів лютого 2014 року у себе в кабінеті Дмитро Ярош, тоді – керівник Правого сектору. Я порадив Дмитру, з яким ми тоді часто спілкувалися, провести першу прес-конференцію, під час якої нарешті задовільнити суспільний інтерес до його особи. Дмитро погодився, але як виявилося, у нього була лише одна воєнна уніформа і ніякого іншого одягу. Я приніс йому свій костюм і краватку і те ж саме, як виявилося, зробив Андрій. Саме в кімнаті у Дмитра ми і познайомились, допомогли йому з двох комплектів одежі скомпонувати костюм з краваткою для виступу, обмінялися телефонами – і пішли на прес-конференцію Яроша. Після цього ми з ним не зустрічалися жодного разу до середини лютого цього року!!! Наступний раз після трьохрічної перерви ми зустрілися другій половині лютого 2017 року, коли я прочитав у ЗМІ, як це було подано, про «план Артеменка». Я одразу зателефонував і запросив Андрія в гості – все таки вже три роки я послідовно займаюсь цією темою і мені цікаво, що думають і роблять інші, як і цікаво розповісти, що я думаю з питання мирного врегулювання конфлікту.
Абсолютно зрозуміло, що висунуті ГПУ звинувачення – абсурдні. Але проблема ж не у цьому – мої ідеї публікувалися більше десятка разів у різних ЗМІ протягом 2014-2017 років, дослідження МЦПД неодноразово представлялися, у тому числі – народним депутатам. У ЧОМУ ТУТ ПРАВОПОРУШЕННЯ??? Що з цього є злочином і може слугувати для проведення «маски-шоу» аналітичного центру, який впроваджує проект фонду поважного міжнародного донора??? Артеменко не брав участі у наших заходах, де ми обговорювали і представляли ці ідеї – але навіть якщо би взяв, то що тут було би кримінального? Цікаво тепер – сотні дипломатів, експертів і посадовців, які брали участь у наших публічних заходах – їх також треба тепер обличчям в асфальт? А наші брошури – спалити на священному вогні новоявленої української інквізиції?
Насправді, я розумію що вся ця демонстрація сили – реакція на мій візит в США. Розумію роздратування – з деким на посадах не зустрічаються, а з простим експертом – зустрічаються. І більше того – кажуть, що дуже позитивні і конструктивні ідеї, які можуть дійсно почати роботу над виходом з мінського тупика. Усі, з ким я обговорював ідею запровадження міжнародної перехідної адміністрації, погоджуються – це шлях, коли виграють усі залучені сторони, коли Україна зможе повернути до свого складу Донбас і головне – зупинить смерті на лінії контакту, страждання тих, хто живе на Донбасі чи буз змушений звідти виїхати.
Причому – у всіх своїх виступах я чітко говорив, що така ініціатива має бути дуже детально пропрацьована і бути виключно лише ініціативою президента України. Ніхто інший не має конституційного права офіційно висувати таку міжнародну ініціативу від імені України. І якщо у президента є інша, краща ініціатива як врегулювати конфлікт на Донбасі – немає питань, вперед»! Але вже три роки триває війна, шляхів виходу з конфлікту не пропонується, можливостей для виходу – все менше і менше. То що, нам усім далі жити десятиліттями в умовах тліючого конфлікту, терактів у столиці, щоденних новин про кількість вбитих і поранених на фронті?
Очевидно, що ті, які замовили це брутальне і огидне дійство, якраз і хочуть, щоб цей конфлікт був вічним. Яке говорить наука – від конфліктів страждає переважна більшість населення, але завжди з’являються групи, які на цьому добре наживаються. Очевидно якраз і їм як кістка в горлі такі аналітичні дослідження.
Але ок, добре, шановні панове Порошенко і Луценко, знищити ви один аналітичний центр, другий, все більше розумних людей просто виїжджають з цієї країни, виїдуть ще – і ви самі залишитесь з зруйнованою країною. Це Ваша мета? Петре Олексійовичу, Юрію Віталійовичу, ви цього хочете? За це був Майдан? За розруху і тоталітаризм – лише не з Януковичем, а з вами? За це стільки людей загинули і продовжують гинути? Вам не соромно за те, що ви робите? Не ганьбіть країну подібним цирком.
Але головне – не це. Я щиро дякую усім друзям, колегам, просто небайдужим людям, які вчора прийшли рятувати колектив, який злочинці у погонах взяли у заручники. Я щиро дякую усім, хто запропонували свою допомогу сьогодні. Ми не можемо далі миритися з таким брутальним знущанням над законом, над Конституцією і принципами верховенства права.
П.С. Оскільки у мене були вилучені усі мої особисті речі, то відповідно у мене відсутній доступ до відомого усім телефону та водомої усім пошти. Прохання звязуватися зі мною через телефон та адресу МЦПД».
На жаль, на такі по суті «беспредельні» речі з боку чергового антинародного режиму в суспільстві реагують переважно під впливом пропагандистської машини, яка не гірше справедливо розкритикованої нами кремлівської навчилась переконувати людей, що все, що роблять «теперішні» – «святе», а всі, проти яких влада вмикає свої «беспредельні» механізми – «вороги», яких треба в унісон з владою ненавидіти…
Але не слід забувати про вислови, які мали би чомусь навчити: «коли приходили забирати священників, я не вийшов, бо не священик. Коли забирали євреїв, я не вийшов, бо не єврей. Коли прийшли за мною, вже не було кому мене захистити»… Будемо й надалі спостерігати байдуже з боку?..
fakty.cv.ua
Переглянути документи:
***
***
Напередодні Василь Філіпчук на своїй сторінці коротко відзвітував про поїздку в США:
«Вчорашня дискусія у Центрі Карнегі у Вашингтоні щодо шляхів врегулювання конфлікту на сході нашої країни, як і зустрічі з представниками американського істеблішменту, проведені за останні два дні, ще раз переконують: у світі чекають на конкретний український план виходу з конфлікту з РФ.
Якщо ми хочемо зберегти суб”єктність і забезпечити власні інтереси, то маємо самі пропонувати такі ідеї, а не повторювати безкінечно про червоні чи інші лінії, які нікого особливо тут не цікавлять.
Обмеження порядку денного лише питаннями грошей, зброї, статусу і санкцій призводить до втрати інтересу до України – а за цим і до неприємних запитань на зразок слів Тіллерсона про те, чому американські платники мають турбуватися про Україну. Багато хто очевидно не зрозумівши підтексту запитання почали пояснювати американському держсекретарю очевидні речі, про які він точно знає – від Будапештського меморандуму до важливості України для європейської безпеки.
Але мова ж не про це!
Подібні запитання я чув у Вашингтоні і від багатьох інших: why we should care if your politicians do not? Чому американські платники податків мають допомагати Україні, якщо Україна не хоче сама собі допомогти? Чому ми маємо вам давати гроші, якщо у вас далі функціонують старі корупційні схеми, а держава починає полювати на антикорупційних активістів? Бюджетні кошти роздаються за признаками політичної лояльності, реформи за окремими винятками за три роки так і не впроваджені – що заважає?
Чому ми маємо думати як відновити територіальну цілісність України, якщо ваші політики не показують, що вони готові також за це боротися? Одні назавають неконтрольовану частину території раковою пухлиною (а що роблять з пухлиною усі добре знають і розуміють суть цього сигналу), інші будують стіни, державні органи підтримують деструктивну блокаду, яка розриває канали комунікації з неконтрольованими територіями, тим, кому не пощастило залишитися там, не виплачуються пенсії, чесно зароблені протягом всього життя…
І головне – так який план є в України по врегулюванню кризи, якщо усі в нашій країні визнають, що Мінськ у нинішній формі не працює і шансів запрацювати немає?…
У цьому контексті наша ідея щодо нового елементу – міжнародної тимчасової адміністрації на території ОРДЛО, що не передбачено Мінськими домовленостями, але їм не суперечить і доповнює їх механізмом реалізації (а не моніторингу, як зараз), сприймається тут з величезним інтересом. Причому усіма без виключення – як прихильниками, так і критиками їх нинішнього президента.
Тепер важливо, щоб українська влада зараз не чекала, а сама змогла запропонувати цю ідею міжнародним партнерам. Принаймні, це поверне їй субєктність у переговорному процесі, а Україні – шанс на відновлення миру на сході країни».
***
Біографічні дані
Васи́ль Олекса́ндрович Філіпчу́к (нар. 22 жовтня 1971, Чернівецька область, Кіцманський 
район, с. Киселів) — український дипломат, політик, громадський діяч, речник МЗС України (2005—2006), колишній директор Департаменту європейської інтеграції Секретаріату КМУ (2012—2013).
Має 3 ранг державного службовця, дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу.
З 2014 — Голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД).
Кандидат наук з державного управління.
Біографічні відомості
Народився на Буковині, у родині будівельників.
В студентські роки брав участь у перших мітингах Народного руху України ( серпень 1989 року). Згодом став одним з членів НРУ, засновником Спілки української молоді Буковини.
Пройшов Студентську революцію на граніті.
Професійну кар’єру розпочав у Міністерстві закордонних справ (1997 року).
Освіта
- 1988—1993 — Чернівецький державний університет
- 1996—1997 — Українська академія державного управління при Президентові України, отримав кваліфікацію викладача історії, магістра державного управління.
- 2012—2014 — аспірант кафедри європейської інтеграції Національної Академії державного управління при Президентові України. У червні 2014 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидат наук з державного управління «Європейська інтеграція як засіб націотворення в Україні».
Кар’єра
- 1991—1993 — вчитель історії та німецької мови, Довгопільська середня школа, Чернівецька область
- 1994 — журналіст
- 1995 — головний спеціаліст, заступник керівника відділу молоді та спорту, Чернівецька обласна державна адміністрація
- 1995—1997 — помічник Народного депутата України, радник, Комітет у закордонних справах, Верховна Рада України
- 1997—1999 — перший секретар Департаменту євроатлантичної інтеграції, керівник відділу Управління Європейського Союзу, МЗС України
- 1999—2003 — перший секретар, радник, Представництво України при ЄС
- 2003—2004 — головний радник Управління політичного аналізу та планування МЗС України
- 2004—2005 — заступник директора Політичного департаменту МЗС України
- 2005 (серпень) — 2006 — керівник прес-служби Міністерства закордонних справ України.
- 2006 (серпень) — 2010 — заступник голови Представництва України при Європейському Союзі.
- 2010—2011 — директор Департаменту Європейського Союзу, МЗС України.
- 2011—2012 — директор Політичного департаменту, МЗС України
- 2012 (10 травня) — 2013 — директор Департаменту європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.
- З 2014 — голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД).
Родина
Одружений, має чотирьох синів.
Різне
Знання мов: українська — рідна; англійська, німецька — вільно, французька — зі словником.
Автор документів, статей у сфері зовнішньої політики та європейської інтеграції. Автор проекту «Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», що була затверджена Указом Президента України 11 червня 1998 року.
Відзнаки
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
***
Філіпчук: Продавців авіаносцю і «Мрії» треба посадити пожиттєво
***
Дипломат: потрібні ідеї – яким має бути світ, щоби заробляти, а не воювати
***
Український дипломат вважає придбання британських БТР Saxon злочином
***
