З історії: Грошова реформа 1961 року та її таємниця

0
205
Загрузка...

Грошову реформу 1961 року часто намагаються представити звичайною деномінацією на зразок тієї, що була проведена в 1998 році.

На погляд непосвячених все виглядало гранично просто: старі сталінські «онучі» замінили на нові хрущовські «фантики», менші за розмірами, але більш дорогі за номіналом.

Грошові знаки, що знаходилися в обігу, зразка 1947 року було замінено, без обмежень, на знов випущені по співвідношенню 10: 1 і в тому ж співвідношенні були змінені ціни всіх товарів, тарифні ставки заробітної плати, пенсії, стипендії та допомоги, платіжні зобов’язання і договори. Робилося це нібито лише «… з метою полегшення грошового обігу і надання більшої повноцінності грошам».

Однак тоді, в шістдесят першому, мало хто звернув увагу на одну особливість: до проведення реформи долар коштував чотири рубля, а після її проведення курс був призначений в 90 копійок. Багато наївно раділи, що рубль став дорожчим за долар, але ж якщо міняти старі гроші на нові один до десяти, то долар повинен був коштувати не 90, а лише 40 копійок. Те ж саме відбулося і з золотим змістом: замість того, щоб отримати золотий вміст, рівне 2,22168 грама, рубль отримав лише 0,987412 г золота. Таким чином, рубль був недооцінений в 2,25 рази, а купівельна спроможність рубля по відношенню до імпортних товарів, відповідно, в стільки ж разів зменшилася.

Недарма беззмінний з 1938 року глава Наркомфіну а потім і міністр фінансів Арсеній Григорович Звєрєв, не погодившись з планом реформи, пішов 16 травня 1960 року із поста глави Мінфіну. Пішов він відразу після того, як 4 травня 1960 року в Кремлі було підписано постанову № 470 Ради міністрів СРСР «Про зміну масштабу цін і заміну нині обігових грошей новими грошима». Цей уродженець села Негодяева (нині – Тихомирова) Клинского повіту Московської губернії не міг не розуміти, до чого призведе така реформа, і не побажав брати участь в цій справі.

Наслідки цієї реформи були згубними: імпорт різко подорожчав, і закордонні речі, якими радянського покупця і до цього не особливо-то балували, перейшли в розряд предметів розкоші.

Але не тільки від цього постраждали радянські громадяни. Незважаючи на всі запевнення партії і уряду, що відбувається всього лише обмін старих грошей на нові, такий же, як в попередньому році у Франції, коли де Голль ввів в обіг нові франки, приватний ринок зреагував на цю реформу по-особливому: якщо в в держторгівлі ціни змінилися рівно в десять разів, то на ринку вони змінилися в середньому лише в 4,5 рази. Ринок-то не обдуриш. Так, якщо в у грудні 1960 картопля коштувала в держторгівлі по рублю, а на ринку від 75 копійок до 1 крб. 30 коп., То в січні, як і було наказано реформою, магазинний картопля продавався по 10 копійок за кілограм. Однак картопля на ринку коштувала вже 33 копійки. Подібне відбувалося і з іншими продуктами і, особливо, з м’ясом – вперше після 1950 року, ринкові ціни знову набагато перевищили магазинні.

До чого це призвело? Та до того, що магазинні овочі різко втратили в якості. Завмагам виявилося вигідніше «сплавити» якісний товар ринковим спекулянтам, покласти отриману виручку в касу і відзвітувати про виконання плану. Різницю ж у ціні між закупівельною ціною спекулянта і держціною завмаги клали собі в кишеню. У магазинах же залишалося лише те, від чого спекулянти самі відмовлялися, тобто те, що на ринку було неможливо продати. В результаті майже всю магазинні продукти люди брати перестали, і стали ходити на ринок. Всі були задоволені: і завмаг, і спекулянт, і торгове начальство, у якого було все нормально в звітах, і з яким завмагом, природно, ділилися. Єдиним незадоволеним виявився народ, про інтереси якого подумали в найостаннішу чергу.

Магазинний достаток 50-х … водночас змінився пустими полицями…

Перехід продуктів з магазину на більш дорожчий ринок боляче вдарив по добробуту народу. Якщо в 1960 році при середній зарплаті в 783 рубля людина могла купити +1044 кілограма картоплі, то в 1961 при середній зарплаті в 81,3 рубля лише 246 кілограм. Можна було, звичайно, відстоявши двогодинну чергу, придбати дешеву магазинну картоплю, якої на зарплату можна було накупити 813 кг, але в результаті додому приносили одну гниль, і після очищення залишалися в збитку.

Зростання цін не обмежилося січневим стрибком, а тривало і в наступні роки. Ціни на картоплю на ринках великих міст країни в 1962 році склали 123% до рівня 1961 р в 1963 р – 122% до 1962 року, а в першому півріччі 1964 року – 114% до першого півріччя 1963 р/

Особливо важким було становище в регіонах. Якщо в Москві та Ленінграді положення в магазинах хоч якось контролювалося, то в обласних і районних центрах багато видів продуктів повністю зникли з держторгівлі.

Не поспішали здавати продукцію державі і колгоспники, адже закупівельні ціни теж помінялися в співвідношенні 1:10, а не 100: 444, як слід було б поміняти, виходячи з золотого і валютного паритету. Більшу частину продукції вони теж стали вивозити на ринок.

Відповіддю на це стало укрупнення колгоспів, і масове перетворення колгоспів в «совхози». Останні, на відміну від колгоспів, не могли вивозити продукцію на ринок, а були зобов’язані все здавати державі. Однак замість очікуваного поліпшення продовольчого постачання такі заходи, навпаки, призвели до продовольчої кризи 1963-64 років, в результаті якого країні довелося закуповувати продовольство за кордоном. Одним з наслідків цієї кризи і стало зняття Хрущова, слідом за якими «прийшли» ті самі косигінські реформи.

У 1962 році, щоб хоч якось компенсувати відтік продуктів на ринок, було вирішено підвищити роздрібні ціни в держторгівлі. Рішення про підвищення цін на м’ясо-молочні продукти було оформлено постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 31 травня 1962 року. Однак це підвищення цін ще більше підвищило ціни на базарах. В результаті тодішні ціни для тодішніх зарплат виявилися позамежними. Все це викликало народні хвилювання, а в Новочеркаську навіть привела до великомасштабного повстання, при придушенні якого було вбито 24 людини.

Всього в 1961-64 роках відбулося 11 великих народних виступів. Для придушення восьми з них застосовувалася вогнепальна зброя.

Лише в ході косигінскіх реформ базарні і магазинні ціни вдалося трохи вирівняти, а в пізньобрежнєвські часи в деяких місцях на ринках не дозволялося піднімати ціни вище певного адміністрацією максимуму. Порушники позбавлялися права торгівлі.

Так було покладено початок падіння економічної могутності СРСР, і через 30 років після хрущовської реформи Радянський Союз припинив своє існування.

Чому ж партія і уряд пішли на таку реформу, при якій рубль став фактично дутим?

Справа в тому, що в післявоєнний період в СРСР стався величезний зростання видобутку нафти – с 19,436 млн т в 1945 році до 148 млн т в 1960. І саме тоді, в 1960 році, оприлюднюється рішення про широкомасштабний експорт нафти. «Наші братські країни давно потребують нафти, а наша країна має в своєму розпорядженні нею в надлишку І кому, як не нам допомогти братнім країнам нафтою?», – писала «Піонерська правда» 13 грудня 1960 року.

І нафта рікою потекла з країни …

У перші повоєнні роки експорт нафтопродуктів з СРСР був незначний; а сира нафта до 1948 роки не вивозилася взагалі. У 1950 році частка нафтопродуктів у валютній виручки становила 3,9%. Але в 1955 році ця частка піднялася до 9,6% і в подальшому продовжила своє зростання. Однак нафта в ті часи коштувала досить дешево – 2,88 долара за барель (Див .: Ціни на нафту з 1859 року по наші дні). По курсу 1:4, встановленому в 1950 році, це становило 11 рублів 52 копійки. Собівартість же видобутку одного бареля і його транспортування до пункту призначення становила в середньому 9 рублів 61 копійку. При такому положенні справ експорт був практично нерентабельним. Рентабельним він міг би стати в разі, якщо за долар даватимуть більше рублів. Після ж проведення реформи за барель нафтовики отримували в доларах майже стільки ж – $ 2.89, але в рублях ця сума вже становила 2 рубля 60 копійок при все тієї ж 96-копійчаною собівартістю бареля.

Таким чином, грошова реформа 1961 року зовсім не була простою деномінацією, такий як у Франції. На відміну від французької деномінації, під час якої де Голль готував ґрунт для повернення до Франції золота, вкраденого у французів американцями в 1942 році, хрущовська реформа принесла економіці непоправної шкоди. Хитра деномінація 1961 року принесла країні дві біди – залежність від нафтового експорту і хронічний дефіцит продовольства, провідний за собою корупцію в сфері торгівлі. Ці дві біди і стали згодом одними з головних чинників, які згубили в результаті Радянський Союз. Єдиним приємним моментом реформи було те, що обміну не піддавалися мідні (бронзові) монети більш ранніх випусків, так як собівартість карбування однокопієчної монети становила 16 копійок. Однак незабаром після оголошення про проведення реформи в управлінні Держтрудощадкаси і в торгові організації надійшла директива, яка забороняла обмін старих паперових грошей на мідні монети номіналом 1, 2, і 3 копійки, так що всупереч легендам, збагатитися на зростанні вартості мідних грошей майже нікому не вдалося.

Джерело: picturehistory.livejournal.com

Переклад Олег Вишневський

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

5 × one =