Цікаво: країна доведена «до ручки», але на ТБ Порошенка всі хвалять…

0
117
Загрузка...

Медійні і, зокрема, телевізійні «маніпуляції», як кажуть, ніхто не відміняв. Не секрет, що вплив на людей «через ящик» (ТБ) залишається суттєвим. І цим, звісно, користуються особи, які «мають Україну» і нерідко володіють і телеканалами (або можуть дозволити собі диктувати «загальну лінію» в телевізійному просторі).

Команда ГО «Детектор Медіа» аналізує телепростір і ділиться своїми спостереженнями на цю тему, що пропонуємо і до вашої уваги:

Усі тележурналісти: Петро Порошенко — ідеальний Президент

Петро Порошенко — єдиний український політик, до якого всі телеканали моніторингу «Детектора медіа» ставляться однаково. Ніхто його не критикує, зате всі активно піарять. Й інколи це доходить до абсурду.

Тележурналісти розповідають про українських фігурантів офшорних скандалів без згадок про найрезонанснішого з них — Президента. Медіа відверто виправдовують заводи Порошенка, проти яких веде розслідування НАБУ. І, звісно, теленовини регулярно зводять до постаті гаранта різноманітні події та свята, ігноруючи їхніх безпосередніх винуватців.

На початку серпня стало відомо, що Національне антикорупційне бюро України розслідує провадження, пов’язане із підприємством Петра Порошенка «Кузня на Рибальському» (83 % у фонду Президента). Бюро закидало Держприкордонслужбі купівлю в цього заводу «бойових дистанційних модулів» за завищеними цінами: замість купити 34 одиниці за 160 мільйонів (як постановив Кабмін), чиновники буцімто закупили чотири модулі за 60 мільйонів. Телеканали про це не повідомили. 2 листопада суд дозволив провести виїмку документів на заводі Президента. Телеканали про це не повідомили. 6 листопада прикордонники влаштували презентацію техніки, що закупили в «Кузні». І от про це розповіли ICTV, «1+1», «UA: Перший» та «Україна».

Усі матеріали журналістів мають кілька спільних ознак. По-перше, вони розхвалюють продемонстровані їм бойові машини «Тритон», посилаючись лише на інформацію, отриману на презентації. Жодні експерти чи незаангажовані військовослужбовці реальну якість «покупок» не оцінюють. По-друге, телеканали хоч і згадують про розслідування НАБУ, пов’язане з цією технікою, так жодного разу й не дають слова працівникам НАБУ, таким чином даючи можливість представникам заводу та військовослужбовцям як завгодно виправдовуватися. Наприклад, ось одна із заяв на «1+1»: «Виробники і прикордонники пояснили, що […] представники НАБУ, мовляв, не розібралися і сприйняли ціну одного з елементів за вартість цілого комплекту». Це, до речі, не стосується «України», бо тут узагалі не повідомили про справу НАБУ, просто з нічого похвалили армійські покупки. По-третє, жоден телеканал не згадує, кому належить завод, який фігурує у справі. Загалом, ситуація така: президент радикально критикує розтрати в армії, а через три тижні з його заводу дозволяють забрати документи для розслідування про розтрати. Реакція журналістів? Хвалити закуплену техніку, мовчати про причетність Порошенка.

На початку листопада світ сколихнула нова хвиля корупційних викриттів — «Райські папери». Фігурантами офшорного скандалу стали, зокрема, Петро Порошенко та інші українці. Повідомили про це розслідування всього три телеканали: «Україна» не розповіла про жодного українця. «Інтер» замовчав причетність колишніх регіоналів. «1+1» єдиний згадав усіх, навіть — коротко — Петра Порошенка. Тільки від його представників в ефірі «ТСН» пролунали виправдання.

Але інколи трапляється й навпаки, коли на тлі всіх подій згадують тільки Президента. Коли герой України Віктор Жемчугов 8 листопада отримав ордер та ключі від нової квартири, на ICTV та «Інтері» говорив про це лише Президент. 10 листопада тему децентралізації довірили виключно Порошенку ICTV, «1+1» та «Україна». 11 листопада на ICTV та «Інтері» лише гарант Конституції коментував новий Верховний суд. 16 листопада «Україна» та «Інтер» перетворила на президентський паркет День морської піхоти. 20 листопада Петра Порошенка виділили ICTV та «1+1», коли розповідали про вручення нагород учасникам Майдану. У новинах про День десантника 21 листопада на СТБ, ICTV та «Україні» теж лише Верховний головнокомандувач. День розвідника 30 листопада присвятили голові державі ICTV, 5 канал, «Інтер» та «Україна». Очевидно, зовсім не він був головним у цих подіях, тим не менше, саме про його думки, вчинки та переживання дізнаються глядачі.

Подібна ситуація склалася на телебаченні далеко не лише в листопаді. Телеканали регулярно замовчують пов’язаний із Президентом негатив (як плівки Онищенка чи позбавлення Саакашвілі громадянства) і виставляють його головною дійовою особою публічних заходів.

Петро Порошенко — єдиний політик, щодо якого на телебаченні існує подібний консенсус. «Народний фронт» та Радикальну партію, наприклад, піарять на «Україні» й ненавидять на «Інтері». «Опозиційний блок» процвітає на обох цих каналах, але його майже не згадують у позитивному контексті інші. Інтереси Коломойського відстоюють лише на «1+1», Віктора Пінчука просувають ICTV та СТБ. Але Порошенка просувають та замовчують усі, він справжній єдиний кандидат. І, якщо отримувати інформацію лише з теленовин, ви ніколи не дізнаєтеся нічого поганого про Президента.

Ставлення українських телеканалів до тих чи інших подій і політиків зазвичай повністю збігається зі ставленням до цих персон і фактів власників ЗМІ. Ми не можемо судити про «віденські змови» чи інші домовленості, які призвели до такої позиції загальнонаціональних новин, але очевидно, що за подібної масовості та регулярності це не може бути просто збігом.

«Україна»: допомагати бізнесу Ахметова — це вигідно

У своїй моніторингах ми дуже рідко звертаємо увагу на Ріната Ахметова, адже всю квоту уваги до олігарха самостійно виконує його телеканал «Україна». Тут щодня (щодня вже протягом трьох років!) виходять сюжети про Гуманітарний штаб та його допомогу людям. Але в листопаді до випусків «Сегодня» почав усе активніше потрапляти ще один тип новин про власника: лобістські сюжети. Журналісти просували в ефірі ідеї, законопроекти й цілі реформи, вигідні олігарху. Щотижня протягом листопада на телеканалі «Україна» було хоча б одне таке повідомлення. Загалом за місяць їх вийшло чотирнадцять.

17 листопада на телеканалі рекламували ідею використовувати «золошлаки» (відходи спалювання вугілля) для будівництва доріг. У сюжеті представники різноманітних компаній розповідають про дешевизну та користь технології. А завершується повідомлення «України» закликом до держави допомогти бізнесу: «Чтобы использовать золошлаки в дорогах, потребуется государственное стимулирование замены природных материалов отходами и применение дополнительных законодательных инициатив в этом направлении, без этого не обойтись». При цьому журналісти не вказують, що всі коментатори в сюжеті — представники компаній Ахметова і що вони просувають свої послуги в галузі «золошлаків» щонайменше з 2012 року. Тож і від «державного стимулювання» та нових законів виграє олігарх.

22 листопада телеканал пропонував реформувати екологічне мито в Україні. Співробітниця компанії ДТЕК (теж Ахметова) висловила такі варіанти: «Государство могло бы рассмотреть схему, например, либо льготного налогообложения, либо вообще упразднения, на какой-то период, экологического налога, к примеру на время реализации экологического проекта…». Після цього слово в сюжеті отримує Остап Семерак, міністр екології. Він вважає, що реформа мита має бути такою, щоби сприяти зменшенню забруднення та отриманню підприємствами державної допомоги на модернізацію. Загалом, усі синхрони й заяви журналістів у сюжеті вибудувані так, щоби переконати глядачів, що заводи вже дбають про екологію, а влада зовсім не проти зменшити їм податки. Але ж насправді за місяць до цього цей же Остап Семерак виступав за суттєве збільшення екологічних стягнень. А підприємства Ахметова — лідери з усіх типів забруднення одночасно.

Одразу тричі протягом місяця «Україна» розповідала про те, як можна полегшити життя для газовидобувних компаній (здогадайтеся, в кого така є?). 14 листопада кореспондент Павло Тирський заявляв: «Для обеспечения энергонезависимости также нужно увеличивать добычу собственных угля и газа. От парламента ждут законов, которые для добывающих компаний и налоги снизят, и оградят от бюрократии». 23 та 28 листопада представники компаній Ахметова підтримували ідею уряду знизити ренту для нових газових свердловин.

21 листопада журналісти передавали критику «Укрзалізниці»: «”Укрзалізниця” не даёт для отгрузки украинской продукции ни вагонов, ни локомотивов. Склады переполнены, экспорт приостановлен». Представник компанії Ахметова в сюжеті заявляє: «Это может повлечь за собой остановку предприятия со всеми вытекающими последствиями». «Залізничики» в сюжеті так і не надають адекватної відповіді на закиди, зате її можна знайти у відкритих джерелах. У держпідприємстві називають слова бізнесменів «шантажем та лобізмом», адже останні буцімто можуть користуватися й приватними вагонами, але не хочуть цього робити через ціну. Крім того, «Укрзалізниця» стверджує, що й так виконує майже 75 % від замовлення, навіть враховуючи те, що відносно попереднього року воно зросло вдвічі.

У всіх цих сюжетах телеканал «Україна» займається ефективним лобіюванням. «Сегодня» транслює ідеї, але ніколи не розповідає, хто конкретно отримає фінансову вигоду від їх утілення. Ніколи не дає коментувати їх незалежним експертам чи іншим бізнесменам. Не подає в ефір критичну інформацію. Зате постійно акцентує на потенційному збільшенні податкових надходжень у бюджет чи інших загальних благах.

Таким чином виникає два потенційних ефекти. По-перше, тема з екранів потрапляє в «порядок денний» країни: використання «золошлаків» починають обговорювати, а від обговорення недалеко й до закупівлі. По-друге, коли тема починає сприйматися аудиторією позитивно, її з більшою ймовірністю почнуть підтримувати політики. Якщо «Сегодня» доведуть українцям, що реформувати екологічне мито — це корисно, то, наприклад, депутати опиняться перед вибором: піти проти бажань електорату чи дати виборцям те, що вони вважають хорошою ідеєю. Або ж навпаки, лобі Ахметова в Раді може вже бути готовим до прийняття якихось законів, а завдання «України» — закласти плацдарм для народного схвалення.

«1+1»: треш

На відміну від інших телеканалів у нашому моніторингу, «1+1» протягом місяця виділявся не тим, що намагався закласти у глядача якісь ідеї, а радше навпаки. Поки колеги переходили межі професійних стандартів, потураючи інтересам політиків та бізнесменів, у «ТСН» порушували журналістську етику, випускаючи в ефір відвертий інформаційний треш (у всіх сенсах).

У вересні ми вже писали про те, як телеканал став на доріжку «жовтої» журналістики. Дивували «Плюси» і в жовтні, витягуючи з глядачів емоції на тлі трагічних подій. Тепер, уже підбиваючи підсумки листопада, здається, настав час визнати: «ТСН» — найжовтіший випуск новин на телебаченні й деякі повідомлення тут взагалі не є журналістикою.

3 листопада на телеканалі розповіли про рекордний концерт Тіни Кароль: «Рекорд української поп-музики. Сім концертів за п’ять днів. Загалом це 14 годин живого співу. У Києві Тіна Кароль виступала в межах свого всеукраїнського туру. Квитки на столичні концерти розкупили за кілька днів і лише на один їх не продавали, він був доброчинний». Не те щоб рекордний концерт не був новиною, але сюжет розповідає не про досягнення співачки, а про її благодійність. І це можна зрозуміти, адже на фоні світових звершень (десять виступів за день та 27 годин безперервної музики) здобуток Кароль не так уже й виділяється. Значно ймовірніше, що на «1+1» вирішили просто пропіарити «свою» співачку: «Плюси» зазначені першим партнером її туру на афіші, а сама артистка веде на телеканалі одне шоу, судить інше й пише саундтреки ще щонайменше до двох. Можливо, саме через це в синхронах сюжету розповідають, що Тіна Кароль «насправді дуже талановита» й має «чітку громадянську державну позицію». Для тих, хто досі не відчув себе на якомусь MTV, у фіналі журналісти півхвилини демонструють кімнату, ліжко, гримерну та ванну Тіни Кароль прямо в Палаці Україна, де вона змушена була жити, аби витримати свій графік виступів.

Проте на «1+1» розповідають не лише про улюблених співачок, а й про «ненависних». 15 листопада такою стала Ані Лорак, яка вперше за три роки виступила в Україні. Обсяг інформації, який, на думку «ТСН», повинні були отримати про це глядачі, розтягнувся на три хвилини загальнонаціональних новин. Коментарі Ані Лорак чи хоча би когось із її боку в цей хронометраж не вмістилися, зате в нього потрапили: оцінки від журналістів («Лорак разом із рядом українських артистів із заплямованою виступами в країні агресора репутацією…»), оцінки із соціальних мереж («Чому вона радіє? Виступила таємно. Це слава? Це ганьба»), оцінки від Анастасії Приходько («Не пускать их сюда, национальных предателей»). Таким чином, «ТСН» видав в ефір фактично пропагандистський матеріал проти… концертів Ані Лорак в Україні? Це навіть не журналістика, адже професійні журналісти насамперед поговорили би з ньюзмейкером, себто тим, хто створив інформаційний привід і має найбільше інформації, — самою Ані Лорак. Те ж, що зробив «1+1», — це маніпулятивна соціологія: співробітники телеканалу дізналися, що думає про подію частина суспільства.

Але це все іграшки, є на «Плюсах» і значно серйозніші порушення. 29 листопада журналісти випустили новину про те, що деякі сім’ї загиблих у харківському ДТП (тому, що було за 42 дні до сюжету) повернули надану їм матеріальну допомогу родині однієї з підозрюваних. Робити з цього окрему новину — сумнівна ідея, врешті-решт в  країні через ДТП щодня гине до 15 осіб і журналісти не повідомляють про перипетії усіх цих справ (бо вони не такі рейтингові). Але, тим не менше, цьому повідомленню «1+1» присвятив чотири з половиною хвилини й майже весь цей час пішов на демонізацію підозрюваної Олени Зайцевої. По-перше, для сюжету «ТСН» вона була єдиною винуватицею, про затримання ще одного водія тут змовчали, а саму дівчину якимось чином визначили «головною підозрюваною». По-друге, журналісти всіляко акцентували на аспектах її родини, що викликають народний гнів, наприклад, ось у цьому реченні: «Виходить з дверей квартири, яка займає ледь не половину першого поверху» . По-третє, журналісти знову дали прокоментувати подію всім, крім того, хто став її причиною. Тому ми дізналися, що матір підозрюваної «не раскаивается» та за допомогою надання матеріальної допомоги хоче повпливати на суд. Що вона сама думає з приводу своєї мотивації — невідомо. Так само «Плюси» не згадують про інші сім’ї, які, очевидно, лишили надані кошти, і про іншого підозрюваного водія, немов відшкодування стосується лише Зайцевих. Подібна подача може зчинити тиск на суд, якщо «1+1» налаштує громадян на вину конкретної людини, а суддя не захоче виносити рішення, яке «не зрозуміє» народ.

Але й це не межа, адже йдеться лише про потенційні наслідки. А от в історії 23 листопада вони настали вже наступного дня. Тележурналісти вирішили показати на всю країну, що донька луганського псевдоміністра МВС Ігоря Корнета живе та навчається в Харкові. Сюжет вийшов із фотографіями дівчини, її повним ім’ям, фактично адресою та місцем, де вона навчається. Далі цитуємо сюжет «ТСН» 24 листопада: «Видалила сторінку із соцмереж, вимкнула телефон, не прийшла в університет, не з’являється у гуртожитку. Після публікації у ЗМІ Марина Корнет ніби розчинилась у повітрі, і де вона зараз, ніхто не знає». Але не подумайте, що це сповідь журналістів, навпаки. У цьому ж матеріалі вони викривають ще більше «дітей сепаратистів», а також знаходять та інтерв’юють інших родичів Ігоря Корнета, які покинули Луганськ. Цікавий факт: директор вишу, де навчалася донька Корнета, стверджує, що не знав про її родовід і що викладачі не мали до неї жодних претензій. Доказів того, що дівчина поділяла позицію батька чи зробила хоча би щось погане, журналісти також не наводять.

У всіх цих історій на «1+1» є дві спільних риси (крім сюжету про Тіну Кароль — це примітивний піар). По-перше, вони виглядають так, наче зроблені з благих намірів. Теми Ані Лорак та доньки Корнета, наприклад, просякнуті ідеями патріотизму. Сюжет про харківське ДТП — бажанням допомогти постраждалим. От тільки зводяться всі вони до ефірного самосуду: журналісти самі обирають винних, карають їх і навіть не дають виправдатися. А «баланс», між іншим, існує в судовій системі та журналістиці не просто так: телеканали вже називали Олену Зайцеву «вбивцею», а потім правоохоронці висунули підозру ще одному водієві.

По-друге, повертаючись до «закладання ідей», постійний перегляд подібних повідомлень, радше вимиватиме їх із глядачів, особливо це стосується ідеї людяності, високоморальності й почуття смаку. Історії про багатих батьків та батьків-терористів нічого не дають українцям, лише злять та радикалізують їх. А розповіді про ванни Тіни Кароль, мабуть, ще й отупляють.

***

Такі сюжети займаються елементарним маскуванням бенефіціарів від критичного мислення глядача. Канал «Україна» зазначає, де працюють коментатори їхніх лобістських сюжетів, але ніколи не вказує, що ці підприємства належать Рінату Ахметову. Інакше би виникло запитання: а чому всі матеріали про пільги для бізнесу коментують лише люди Ахметова?

Крім цього, телеканали намагаються подавати як аргументи не чіткі числа, а емоції, гіперболізації та узагальнення. Журналісти «Інтера» кажуть, що «доходы большинства украинцев стремительно сокращаются», й кожен глядач починає думати про свої доходи, а не оцінювати висновки політиків відсторонено.

Також, аби додатково переконати глядачів, що все нормально й інформація правдива, журналісти можуть подавати в ефір думки «експертів». Наприклад, співробітників заводу та військових, які запевняють, що закупівлі техніки проведені чесно. Звісно, адже вони потенційно «замішані» у справі й у будь-якому разі не зізналися б. А от незалежних коментаторів чомусь не запитують.

Але найдієвіший спосіб приспати увагу глядача — це просто не згадувати інтригуючі факти. Мовчати, що заводи, які добиваються зменшення тиску екологічних податків, — найбільші забрудники в державі. Мовчати, що політики, які порівнюють Україну та Венесуелу за рівнем інфляції, не враховують її 54-кратної різниці. Мовчати, що Президент, який ледь не щотижня вітає військових із професійними святами, може бути причетним до розтрат в армії.

І коли під тиском усіх цих факторів пильність глядача спить і він не помічає обману, телеканали можуть навіювати йому будь-які ідеї.

***

Ахметов, Порошенко та Дно — головні герої телевізійних маніпуляцій листопада

Ярослав Зубченко

А ви знали, що Україна ледь існує, давати пільги Ахметову — це хороша ідея, а Петро Порошенко ніколи не робить нічого поганого.

Листопад видався для тележурналістів радше місяцем напруги, ніж реальних дій. Протистояння між антикорупційними відомствами, обговорення закону про реінтеграцію Донбасу, просування та критика бюджету, закиди в бік та з боку Саакашвілі. Логічні завершення та кульмінації всіх цих подій лишилися на грудень. Що ж до останнього місяця осені, то в ньому теленовини випустили 225 сумнівних повідомлень. Інфографіку та короткий підсумок тенденцій дивіться тут.

На перший погляд позбавлена чітких центрів тяжіння (у вигляді гучних подій) джинса листопада може здатися хаотичною. Але насправді в ній простежуються чіткі тенденції. Численні повідомлення журналістів закладають у глядачів одні й ті ж ідеї. «Інтер» намагається довести, що Україна «на дні». Телеканал «Україна» хоче представити вигідні Ахметову пільги вигідними для держави. І всі журналісти разом хвалять Президента, замовчуючи при цьому всю його критику, включно з міжнародними викриттями та ймовірними розтратами в армії.

«Інтер»: Україна досягла «дна»

Телеканал «Інтер» — це найкритичніший (тобто з найбільшим обсягом чорного піару) телеканал українського телебачення, він самостійно відповідає за 25 із 42 незбалансованих негативних сюжетів листопада. «Подробности» маніпулюють по-різному: цитуючи соціальні мережі, озвучуючи коментарі «експертів», висловлюючи власну думку. Але найчастіше — даючи слово представникам «Опозиційного блоку». Разом із цією політичною силою журналісти намагаються донести до глядачів просту думку: тепер усе дуже погано й країні потрібні прямо протилежні, якщо дозволите, «опозиційні» зміни.

«Политики, которые пришли к власти после Революции достоинства, обманули людей и потеряли их доверие. Такое заявление сделали в “Оппозиционном блоке”. В обращении этой политсилы говорится, что действующая власть не хочет прекращать войну на Донбассе и не борется с коррупцией. Кроме того, гуманитарная политика только усугубляет конфликт с западными соседями. В частности, с Польшей, которая всегда была адвокатом Украины в Европейском Союзе. Также есть серьезные проблемы в экономике. Промышленное производство, по данным оппозиционеров, сократилось на 20 %. А в результате псевдореформ доходы большинства украинцев стремительно сокращаются», — розповідає ведуча Наталія Бєлишева 21 листопада. Це вся новина, яку озвучують журналісти: інформаційний привід, сенс, баланс думок та актуальність шукайте, очевидно, десь між рядків. Цікаво, що цю заяву навіть неможливо повноцінно спростувати, адже йдеться здебільшого про почуття та світобачення «Опозиційного блоку».

Проте можна спростувати буквальну попередню новину в цьому ж випуску 21 листопада. «За последние четыре года, как утверждают эксперты, экономика Украины достигла своего дна. По подсчетам европейских специалистов, 60 процентов украинцев живут за чертой бедности», — заявляє ведуча. Але це неправда: економіка повільно зростає (минулого року, цього року). А відсоток бідних три роки тому був на 20 % вищим.

Загалом майже всі подібні новини «Інтера» виглядають однаково: вони змальовують депресивну картину України й посилаються при цьому на не верифіковані «факти» чи, ще гірше, неекспертні думки.

«Из-за роста цен украинцы уже стали меньше есть. Об этом заявил нардеп “Оппозиционного блока” Николай Скорик. По его данным, процент инфляции в Украине — один из худших в мире, после Венесуэлы и Южного Судана», — розповідає Наталя Бєлишева 28 листопада. За даними Держстату, українці справді стали менше їсти м’яса, але при цьому більше — овочів. Тож під впливом певних факторів (можливо, й зростання цін) українці змінили раціон, але не почали голодувати, як можна подумати після такої подачі новини. Що ж до інфляції, то в Україні вона справді менша, ніж у Венесуели. Менша в 54 рази. Адже Україна вісімнадцята в рейтингу інфляції, а Венесуела та Південний Судан — перші й другі.

Узагалі, використання ідеї «голоду» — це не поодинокий випадок для «Інтера» та «Опозиційного блоку». Ось, наприклад, коментар Юрія Бойка про проект бюджету 14 листопада: «Ми вимагаємо від уряду представити програму виходу з економічної кризи, якщо не здатні — ми готові надати свій варіант, скоригувати бюджет, скоротити виплати на силовий блок на користь соціальних програм. Ніяка поліцейська держава не стримає голодний народ». Висвітлюючи тему бюджету 13-14 листопада, «Інтер» подав десять негативних коментарів про кошторис проти всього чотирьох позитивних.

Ще однією темою, яку критикували «Подробности», стала декомунізація, розпочата, нагадаємо, в середині 2015 року. У листопаді «актуальності» цій темі надало те, що чиновник одного з райцентрів Одеської області написав листа в Мін’юст про те, що буцімто місцева агрофірма не виконала закону про декомунізацію, тож варто провести перевірку й закрити підприємство, якщо цього вимагатимуть її результати. На «Інтері» 12 листопада цю подію подали трішки інакше: «Призрак коммунизма. Годовщина октябрьской революции, — столетие, которое было на той недели, неожиданным образом повлияло на чиновников Одесской области. Вместо того, чтобы латать дыры на дорогах и заниматься реальными задачами, они объявили войну сельхозпредприятию».

«Відчай» у «Подробностях» стосується також міжнародної політики. Місцеві журналісти час від часу транслюють критичні заяви про Україну й майже не дають представникам української державі права на відповідь. 13 листопада, наприклад, «Інтер» розповідав про критику українського закону про освіту з боку Угорщини й закінчив своє повідомлення так: «Раздражают Венгрию и другие законодательные инициативы Украины — о гражданстве, о языках и о возвращении церковного имущества — перечислил Орбан (Президент Угорщини. — MS). И заверил, новая волна непонимания между странами в случае принятия таких законов неизбежна». 23 та 27 листопада телеканал розповідав про непорозуміння з Польщею. Наприклад, про те, що «некоторые страны, выбирая между Киевом и Москвою могут поддержать Кремль. Например, Польша, в этом уверен глава канцелярии польского президента Кшиштоф Щерский».

І на «біс» коментар Юрія Бойка 20 листопада з приводу залитого цементом вічного вогню: «Это сегодняшняя власть стремится уничтожить символы нашей истории, переписать историю. Раскочегарили националистов, радикалов и теперь не могут с ними справиться».

Загалом «Подробности» розповіли глядачам про країну протягом одного місяця таке: люди не довіряють владі, влада не хоче зупиняти війну на сході, влада провокує міжнародні конфлікти, влада знищує історію, влада «розкочегарила» націоналістів, економіка на дні, українці стали менше їсти, народ голодний, бюджет поганий і якісь чиновники не борються з проблемами, а закривають агрофірми через їхні назви. Подібні новини покликані виконати одну головну функцію — розчарувати населення. По-перше, частина розчарованих людей може подумати, що раніше було краще, і згадати, хто тоді був при владі. Але навіть це не обов’язково. Значно важливіше, що розчаровані люди можуть не проголосувати за тих, хто при владі зараз. А, як відомо, щоби перемогти на виборах, треба не набрати певну кількість голосів, а лише набрати більше за конкурента.

***

«Україна» — беззаперечний лідер телеманіпуляцій листопада (інфографіка)

Ярослав Зубченко

Телеканал «Україна» самостійно випустив майже половину всіх маніпуляцій листопада, а також став лідером із піару та «чорнухи».

Листопад не видався багатим на гучні події, але тележурналісти й без цього змогли випустити 225 маніпулятивних сюжетів (на 50 менше, ніж у жовтні). Вони були розсіяні за тематикою, формою та дійовими особами, але їх продовжувала об’єднувати одна річ — посил. Різні політики від «Опозиційного блоку» могли говорити на «Інтері» різні речі, але в 21 сюжеті вони просували одну думку — цю партію варто підтримувати. Канал «Україна» розповів за місяць про 14 різних підприємств у різних галузях, які потребують допомоги від держави. Усіма ними володіє Рінат Ахметов. Різні канали протягом місяця перетворювали на піар Президента різні свята.

Більше про всі ці зв’язки ви можете прочитати в детальному аналізі теленовин листопада. А нижче — тезовий огляд журналістських «звершень» листопада.

Найбільше порушень

«Інтер» почав здавати. Без постійних матеріалів із критикою «Народного фронту» телеканал уже не утворює з «Україною» біполярної системи ефірної джинси. У листопаді «Сегодня» правили безроздільно, видавши в ефір 91 сумнівний матеріал із 225. Це означає, що майже кожна друга маніпуляція тележурналістики була на совісті співробітників телеканалу Ріната Ахметова. Причому за допомогою майже кожної другої з цих маніпуляцій піарили самого Ріната Ахметова. Також телеканал запрошував для студійного піару різноманітних політиків і продовжив поливати брудом Михеїла Саакашвілі. «UA: Перший» тим часом упродовж місяця не випустив жодного підозрілого сюжету. Хоча, варто зазначити, якийсь час не приєднувався до висвітлення антикорупційних розборок.

Найбільше піару

Листопад видався місяцем обговорень: бюджет, реінтеграція Донбасу, річниця Революції гідності. Із приводу всього цього, а також неефективності влади і власної благодійності думку мав «Опозиційний блок». Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Микола Скорик, Вадим Новинський та інші ексклюзивно відвідали телевізійні новини 22 рази. Але найбільше листопад запам’ятався неочікуваними «замовниками» піару. Наприклад, на «Інтері» рекламували Українську православну церкву Московського патріархату. На «1+1» просували свій серіал «Свати». А на «Україні» видали аж два сюжети з вихваляннями Віктора Медведчука (він повертається?).

Є зрушення й у піарі Ріната Ахметова. Цього місяця крім щоденних матеріалів про благодійність олігарха канал «Україна» також почав напрочуд активно просувати його бізнесові інтереси. У результаті вийшло 40 повідомлень на користь однієї людини.

Найбільше чорного піару

Протягом листопада українські телеканали випустили 42 негативні сюжети про своїх ворогів. Найбільше, 25 із них, вийшло на «Інтері». Тут, наприклад, присвятили одразу сім матеріалів керівнику головного слідчого управління МВС Дмитру Буту, який, за збігом обставин, веде розслідування про начебто фінансування тероризму, пов’язане з власниками телеканалу. Але лідером за кількістю негативу став Михеїл Саакашвілі, якого 11 разів критикувала «Україна». Головним чином у вигляді анонсів документального серіалу про «злочини» Саакашвілі часів президентства в Грузії. Із цікавого хочеться також виділити негативний сюжет проти УПЦ Московського патріархату на «1+1». Журналістам явилися «вказівки Кремля» в діяльності священників.

Цитата місяця

У листопаді серед усієї суб’єктивності журналістів та гіперболізацій політиків виділилося дві заяви.

  • Ведуча Інна Шевченка, ICTV, 1 грудня (сюжет про День прокуратури): «Головне, що нині прокуратура стала захисником інтересів держави і людей, а не карателем, як раніше».
  • Юрій Бойко, «Опозиційний блок», «Інтер», 14 листопада (сюжет про проект Держбюджету): «Ніяка поліцейська держава не стримає голодний народ».

Вау-момент місяця

В Луганського псевдоміністра МВС Ігоря Корнета є донька. Вона з невідомих причин навчається не в «ЛНР», Росії чи ще десь, а в Харкові. За запевненнями директора її вишу, в навчальному закладі до неї не мали жодних претензій і навіть не знали про родинні зв’язки дівчини. Поки 23 листопада «ТСН» не опублікувала в ефірі її повне ім’я, фото, сторінку в соціальних мережах, фактично адресу проживання та, звісно, університет. Результати не змусили себе чекати й уже 24 листопада журналісти розповіли: «Видалила сторінку із соцмереж, вимкнула телефон, не прийшла в університет, не з’являється у гуртожитку. Після публікації у ЗМІ Марина Корнет ніби розчинилась у повітрі, і де вона зараз, ніхто не знає». Після чого опублікували імена та фото ще кількох дітей сепаратистів.

Висновки про те, чи повинні діти відповідати за гріхи батьків і чи варто публікувати про них подібні дані, ми лишимо робити вам. Але на місце в цій рубриці сюжет заслужив однозначно.

***

Мораторій на баланс. Земельні маніпуляції в теленовинах

Тележурналісти піарили політиків на продовженні мораторію на продаж землі, замовчували висновки міжнародних експертиз та рекламували «український музичний Оскар». Тему Саакашвілі майже всі висвітлювали якісно.

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 4-10 грудня 2017 року.

Мораторій на продаж землі та ефірні пільги для популістів

Тема ринку землі, а точніше, його створення – одна з найбільш популістських в українській політиці та, як наслідок, українському медійному просторі. 7 грудня настала черга нового продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення й до його обговорення в черговий раз долучилися українські опозиціонери за допомогою лояльних до них ЗМІ. Участь взяли «Україна», ICTV та «Інтер».

На ICTV ситуацію коментувала з-за трибуни парламенту лише Юлія Тимошенко: «Продавати землю можна тільки в тому випадку, якщо є селяни, які мають гроші її придбати, а не мафія, яка має гроші викупити все у селян. Я хочу вам сказати: зупиніться! Земля українська – безцінна! А ринкова її вартість – 3,5 трильйона євро. Це 40 років ВВП країни».

В Україні 42.7 млн га земель сільськогосподарського призначення. Загальна вартість у 3.5 трильйона євро означає, що, на думку Юлії Тимошенко, кожен гектар коштує 82 тисячі. Це – друга найдорожча земля у світі після острівної Мальти. Експерти VOX Ukraine зазначають, що найвищою ціною на землю в Східній Європі є 10 тисяч доларів, а аналогічна до української земля в Аргентині коштує 12.5 тисяч доларів. Що ж до вартості гектару в Україні, за теперішнього стану ринку, експерти називають початкову ціну в 1000 доларів.

Щодо проблеми «мафії, яка викупить землі селян», експерти пропонують чимало рішень. Наприклад, кредитувати селян чи відкривати ринок поетапно – спочатку лише для фермерів. Шкода, що експертам у сюжеті слова не надають.

На «Україні» у популізмі вправлявся Олег Ляшко, нікому іншому слова не надавали: «Щоб фермер, український селянин, був господарем на нашій землі. Не латифундисти, представники яких отута скакають, не транснаціональні корпорації, для яких головне – технічні культури й заробіток. А фермер, який подбає про корівку, про соціальну сферу, про робочі місця. І ми вимагаємо якнайшвидшого розгляду змін до Конституції, щоб навічно українську землю закріпити за українськими селянами».

Узагалі, подібні заяви «радикала» складно як зрозуміти, так і спростувати, адже йдеться лише про обіцянки та залякування, й жодних чисел чи фактів тут немає. Тим не менше, виникають запитання: що поганого в тому, що для компаній головне – заробіток, і хіба для фермерів головним буде не він? Навіщо Україні, щоб фермер дбав про корівку й як цьому допоможе мораторій? Як фермер може дбати про соціальну сферу та робочі місця? Що селяни будуть вічно робити із своєю землею, якщо вона обмежена 2 Га й що в такому разі робити агрофірмам? Навіть Юлія Тимошенко не виступає проти ринку землі впринципі (вона колись сама реєструвала такий закон).

На «Інтері» з приводу мораторію виступав лише Олександра Вілкул від «Опозиційного блоку». Він закликав провести референдум: «Не депутати, а люди повинні приймати рішення – хочуть вони цього чи ні. Нехай влада чесно вийде і скаже: ми, влада, за продаж землі. Ми – опозиція, чесно вийдемо і скажемо, ми проти продажу. Подивимось яке рішення підтримають люди».

У цієї заяви є кілька проблем. По-перше, провести земельний референдум – це ідея «Батьківщини». По-друге, скасування мораторію вже прописане в меморандумі з МВФ, але чомусь жоден із телеканалів цього не згадав. По-третє, оскільки єдиний коментар із приводу мораторію на «Інтері» – це ця ініціатива, виходить, що саме рішення депутатів лишається практично не висвітленим.

Про те, що впливає на думку українців про земельну реформу, уже існують дослідження. Так само існують дослідження про саму думку: 63% підтримують мораторій і 49% у той же час хочуть продавати землю. За подібний парадокс та його наслідки відповідають не лише політики, що маніпулюють населенням, а й журналісти, які транслюють їх «думки» без жодного балансу, бекграунду чи коментарів експертів.

Венеціанська комісія відповіла, телеканали не почули

Український Закон «Про освіту» сусідні держави почали критикувати ще на початку вересня. МЗС Угорщини, наприклад,  назвало  його прийняття парламентом «ножем у спину». А після того, як документ 25 вересня підписав Петро Порошенко, угорський уряд офіційно заявив, що блокуватиме зближення України та ЄС. З критикою виступали також інші країни, зокрема, Румунія, Греція, Болгарія, Молдова, Росія.   Загалом, 28 вересня Україна вирішила направити закон на експертизу Венеціанської комісії, й уже 8 грудня висновок розгляду офіційно затвердили. ICTV та 5 канал розповіли про нього переможно.

«Венеціанська комісія не підтримала закиди про те, що ухвалений Верховною Радою освітній закон якось звужує права національних меншин. Повідомили про це у Міносвіти.  […] Від 2020 року в українських школах учням від 5 класу предмети мають викладатися українською мовою, що і обурило чомусь Угорщину, Румунію та Росію […] Наші сусіди вимагали цей закон скасувати, що і змусило Київ звернутися до Венеційської комісії, яка після вивчення закону зрештою стала на бік України», – розповідає ведучий Артем Овдієнко 8 грудня на 5 каналі.

Нічого більше глядач про ситуацію не дізнається. Наприклад, що Венеціанська комісія заявляла про питання дискримінації в ставленні до мов, які не є мовами ЄС. Наприклад, російської. Адже наразі в законі зазначено, що після 5 класу будь-який «один або кілька» предметів мовами нацменшин зможуть вивчати лише носії мов ЄС, представників інших мовних спільнот обмежують мовою та літературою нацменшини. Також експерти закликали подовжити  термін повної реалізації усіх вимог закону, на що наразі виділено всього два роки. І, звісно,  5 канал не пояснює, що саме «чомусь обурило» сусідів України. Вони переймаються, що закон забере у нацменшин право навчатися «рідною мовою».

Олена Фроляк 8 грудня на ICTV теж розповідає: «…Венеціанська комісія жодних порушень прав нацменшин не знайшла і заявила, що питання використання мов мають вирішувати спеціальні закони, що Україна і зробила. Єдина рекомендація – подовжити перехідний період застосування нового мовного законодавства після 2020 року».

По-перше, «Факти» упустили вищезгадані рекомендації стосовно  неофіційних мов ЄС. По-друге, за три дні, 11 грудня з’явилася повна версія висновку комісії і в ньому є одразу сім рекомендацій, зокрема,  «звільнити приватні школи від нових мовних вимог відповідно до статті 13 Рамкової конвенції». Також документ, хоч і не закликає змінювати законодавство, пропонує «повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7, при ухваленні імплементаційного законодавства  для забезпечення значного рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин»..

Тож обидва телеканали маніпулятивно висвітлили реальні висновки комісії, розповівши лише про частину критики (у випадку ICTV) чи й повністю її проігнорувавши (у випадку 5 каналу). Це дивна позиція, враховуючи, що Україна направила закон у Венеціанську комісію саме для експертизи й тепер, коли ми отримали результати, журналісти про них мовчать? Інша річ, яка викликає занепокоєння, – ставлення телеканалів до інтересів нацменшин. Вони теж є громадянами України, але не отримали від журналістів ICTV та 5 каналу належної інформації про потенційні загрози для себе.

Арешти Саакашвілі: кілька помилок журналістів та кампанія «України»

Варто віддати українським телеканалам належне, після огріхів у минулому, вони досить якісно та збалансовано висвітлили арешт, втечу та ще один арешт Михеїла Саакашвілі на початку грудня.  Жоден телеканал, крім «України», що вже кілька місяців робить політика найбільш критикованою людиною в теленовинах, не вдавався до відвертого чорного піару грузинського екс-президента.

Хоча, звісно, не все було ідеально. П’ятого грудня ICTV та 5 канал не згадали про думку сторони Саакашвілі, розповідаючи про виступ Юрія Луценка у Верховній Раді. Через це прокурор отримав потенційну можливість маніпулювати думкою глядачів. Наприклад, ведуча «Фактів» Олена Фроляк заявила, що «За словами Луценка, всі докази зібрані законно і за рішенням суду». При цьому пізніше Мустафа Найєм, наприклад, повідомляв таку інформацію: «Обыск в квартире, где задержали Михаила, проводился без постановления следственного судьи, на основании постановления прокурора о временном допуске в помещение, не предусматривающее ни обыск, ни задержание». Тож до такого збирання доказів виникають запитання.

5 грудня на «1+1»  випуск розпочався із політичних коментарів лише від «Народного фронту». З одного боку, це логічно, адже телеканал озвучував думки міністра МВС (Арсена Авакова), його радника (Антона Геращенка) та міністра юстиції (Павла Петренка). З іншого, не всі з цих заяв несли цінність. Наприклад, ось скорочений без втрати сенсу коментар очільника Мін’юсту: «Особа, яка підозрюється у вчиненні злочину […] повинна у виключній відповідності до закону нести відповідальність».Наприкінці випуску новин «ТСН» подали партійну заяву від «Народного фронту» у виконанні голови фракції Максима Бурбака: «Ми вимагаємо від Генеральної прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів відновити силу закону і права в нашій країні. Відкрити чесний суд. Ми будуємо нову державу…»У цьому ж повідомлені потім слово отримали Сергій Лещенко (БПП), Олег Березюк («Самопоміч») та… Андрій Тетерук, хоча він теж із «Народного фронту». Офіційних партійних заяв більше ні від кого не озвучували.

9 грудня, розповідаючи про новий арешт Саакашвілі, «112» (принаймні, у випуску новин о 19:00) та «Інтер» не дали слова його адвокату, що є елементарним порушенням балансу. Глядачі чули закиди прокуратури, але не могли дізнатися про заперечення від сторони підозрюваного.

На телеканалі «Україна» діяли значно послідовніше. 5 грудня сюжет про Саакашвілі тут називався «Громкое разоблачение», буцімто вина політика вже доведена. При цьому, поки колеги допускали лише окремі сюжети без коментарів захисту, «Сегодня» зробив таким увесь випуск. Ефірний час журналісти зайняли щедрим цитуванням записів, які оприлюднив Генеральний прокурор, та заявами критиків Саакашвілі. Артур Герасимов із «БПП» розповідав про людей «які на словах кажуть, що люблять Україну, а беруть гроші у Януковича і вимагають крові, і сподіваються, що буде кров, що будуть вбивства, що будуть стріляти». Олег Ляшко із «Радикальної партії» оцінював прибічників політика:«Це державний заколот по нотаткам Кремля. […] Всі, хто підтримує заколот Саакашвілі, працюють на Кремль, за гроші Кремля, свідомо чи несвідомо»

6 грудня ситуація аналогічна: спочатку лише негативні повідомлення (майже спекуляції): буцімто Саакашвілі проривався у готель «Київ», аби «реалізувати окремі гігієнічні потреби». Потім – заява Петра Порошенка: «Український народ ще до наших силовиків профінансовану з Москви гоп-компанію розкусив ще раніше. І тому проігнорував той табір під Верховною Радою».Але все одно звільнив Саакашвілі від правоохоронців? До речі, заяви Президента з приводу цієї ситуації окремо й незбалансовано виділили також СТБ, «Інтер» та 5 канал. Тим часом на «Україні» останнім тематичним матеріалом став виступ Юрія Луценка у Верховній Раді: генпрокурор обіцяє, що одеський екс-губернатор обов’язково потрапить до слідчого. Є в цьому сюжеті також цікавий коментар від Андрія Тетерука із «Народного фронту»: «Хай доводить судовій системі, чому він брав гроші у втікача Курченка, чому він з ним домовлявся…» Узагалі-то, в Україні діє презумпція невинуватості, й це правоохоронці, в першу чергу, повинні доводити, що Саакашвілі справді брав гроші та домовлявся.

9 грудня, розповідаючи про нове затримання Михеїла Саакашвілі, телеканал «Україна» знову не надав можливості висловитися стороні його захисту чи самому політику. У сюжеті представлена позиція лише однієї зацікавленої сторони: «ВсеакциипротестаорганизованыСаакашвилейфинансировалиизРоссии.Речьидетосуммевполмиллионадолларов. С такимразоблачениемвовторниквыступилГенпрокурор», – заявляє ведуча Анна Панова. Оприлюднили журналісти також заяву від міністра закордонних справ України Павла Клімкіна: він розповів про реакцію на справу західних країн: «Вони вважають, що це українська справа. Робіть свою справу, але робіть її в рамках правового поля, все дуже просто».А от про те, що Саакашвілі оголосив голодування, промовчали. Наступний матеріал – черговий анонс фільму «Герократія» про «злочини» Саакашвілі часів президенства: «Страх к инструменту управления страной, шантаж – как рычаг управления ее гражданами и пытки для подавления воли тех, кто идет против системы», – рекламує стрічку ведуча новин.

Загалом, можна констатувати, що телеканали, у більшості, добре впоралися із висвітленням складної теми. Крім кількох очевидних ігнорувань балансу та любові «1+1» до «Народного фронту». А от на «Україні» ситуація набагато складніша: телеканал продовжує лишатися бастіоном чорного піару Михеїла Саакашвілі на телебаченні, також тут найменше озвучують позицію політика з приводу його власної справи. Очевидно, що редакція не вирішила щотижня поливати екс-губернатора брудом просто так, тож тут йдеться про задоволення чиїхось інтересів. От тільки чиїх: Адміністрації Президента, яку на «Україні» піарять, мабуть, найактивніше на телебаченні (так, що навіть Марині Порошенко дістається), Ріната Ахметова, якого Саакашвілі називав «ворогом України» та людиною, що «вбивала багато людей на Донбасі в 90-х», чи когось іншого? У будь-якому разі, не глядачів.

 M1 MusicAwards – це «музичний «Оскар», ICTV- це рекламний майданчик

Улітку телеканал ICTV особливо активно займався чимось дуже схожим на комерційну рекламу у своїх новинах. На початку зими «Факти» певним чином повернулися до цієї практики, чотири рази протягом шести днів (4 грудня, 5 грудня, 8 грудня, 9 грудня) повідомивши одну новину: скоро відбудеться нагородження M1 Music Awards від телеканалу M1. Він, за збігом, входить з ICTV до одного медіахолдингу.

Усі чотири сюжети мають спільні ознаки:

Рекламний відеоряд. Матеріали ICTV не лише звучать як реклама, вони так виглядають, адже журналістську начитку тут озвучують на фоні відеоанонсів церемонії нагородження. 4 грудня повідомлення «Фактів» складалося із промороликів M1 щонайменше на 33%: всю першу хвилину трихвилинного повідомлення тут показували саме їх. Через це виникло дві проблеми: по-перше, це була фактично реклама в новинах, яку ледь заглушувала начитка кореспондентки. По-друге, кліповий монтаж роликів, часта зміна музики в них та начитка диктора заважали сприймати ту інформацію, яку зверху додали журналісти.

Гіперболізовані й примітивні компліменти. Усі сюжети ICTV були сповнені компліментів нагородженню, при цьому виголошували їх самі журналісти. Тричі M1 MusicAwards назвали «музичним Оскаром країни». Ось, наприклад, заява кореспондентки Катерини Рудешко 9 грудня: «Без перебільшень М1 Music Awards можна назвати музичним “Оскаром” країни».Фактологічних проблем (крім очевидних) тут дві: нагородження різні за форматом (M1 влаштовує концерт, Американська кіноакадемія саме вручає нагороди) та різні за принципом вибору переможця (M1 обирає за рейтингом на телеканалі, на «Оскарі» голосують представники індустрії) й, узагалі, існують значно кращі приклади для порівняння, на кшталт, Grammy. Ще три рази нагородження порівнюють із Голлівудом. Наприклад, ведуча Оксана Гутцайт 9 грудня: «Організатори обіцяють неймовірне дійство на рівні голлівудських шоу». Тут взагалі незрозуміло, що мають на увазі журналісти, адже в «Голлівуді» знімають фільми.

Акцент на техніці. Ще один аспект компліментів, які виголошують шоу на ICTV, стосується його технічної складової. На ній акцентують у кожному сюжеті, при чому йдеться не лише про суто фактологічні речі, на кшталт нового обладнання, кількості задіяних осіб чи розміру декорацій, а й про піарні заяви. Ось що 8 грудня розповідав генеральний директор телеканалів M1 та M2 Сергій Перцев: «Здесь вода, у нас здесь огонь, у нас здесь дым – то есть все, что есть, со спецэффектов мировых. Вот мы в этом году поездили и все, что новое, все, что такое здесь в Украине еще невиданно, мы все привезли».

Зацікавлені коментатори. Із чотирьох сюжетів про церемонію гендиректор M1 з’являється у двох, засновник телеканалу Микола Баграєв – у трьох. Крім них, по разу фігурують генпродюсер та музичний редактор M1. Коментар з боку «гостей нагородження» озвучує Юлія Зарій, ведуча шоу на ICTV «Ранок у великому місті». В одному з сюжетів слово також отримали двоє номінованих співаків. Загалом, чотири матеріали мають досить обмежене коло коментаторів і всі вони зацікавлені говорити про нагороду лише хороше.

Повторення умов конкурсу та складу учасників. Із чотирьох сюжетів про нагородження у трьох пояснюють, як обиратимуть переможця, й у трьох називають склад номінантів. У сюжетах постійно фігурують кадри із одних і тих же кліпів Тіни Кароль та Ольги Полякової.

У результаті, за тиждень ми маємо чотири майже ідентичні (в останньому є ще живе включення зі старту нагородження) трихвилинних сюжети, що постійно хвалять дійство, називають його зіркових учасників та вдаються до гіперболізованих порівнянь. Що це, якщо не рекламна кампанія?

Анонімність по-«Українські»

Харківське ДТП 18 жовтня ризикує стати одним із головних генераторів абсурдних журналістських помилок 2017 року. Спочатку ЗМІ подавали в ефір відео очевидців ДТП із криками та кров’ю. СТБ змонтував із цього фактично короткометражний фільм жахів. Потім телеканали навіщось поїхали знімати похорони загиблих. На «1+1» цей сюжет зайняв чотири хвилини. Також деякі теленовини майже одразу знайшли винну – Олену Зайцеву й називали (та називають) її так, незважаючи на відсутність рішення суду й наявність ще одного підозрюваного.  «1+1», до речі, випустив останній подібний сюжет 29 листопада, за 42 дні після ДТП: у ньому журналісти більше чотирьох хвилин демонізували підозрювану й відстоювали думку захисту на фоні того, що сім’ї постраждалих повернули сім’ї Зайцевих матеріальну допомогу.

7 грудня свій невеличкий внесок зробив також телеканал «Україна», де розповідали про ідею правоохоронців Харківщини виділити в окреме провадження матеріали по автошколі, де навчалася Олена Зайцева. У сюжеті дали слово Нацполіції, адвокату постраждалих, експерту-юристу та директорці автошколи, де навчалася дівчина. Крім відсутності думки захисту, до повідомлення навіть не було б особливих претензій, якби не невміння «Сегодня» подавати анонімні коментарі.

Кореспондентка Анна Бровко розповідає: «Директор автошколы не понимает в чем ее подозревают. Зайцева действительно у них училась и получила соответствующий документ, но водительское удостоверение выдают не они. Говорит, что из-за резонансного дела автошкола лишилась клиентов, а самой Светлане ежедневно угрожают. Поэтому просит сегодня скрыть ее лицо».

Далі відбувається магія: телеканал «Україна» приховує зовнішність жінки, але подає титр із її повним ім’ям. Вона ж просила тільки закрити обличчя, правда?

Звісно, що це абсурдне порушення анонімності й у дечому навіть смішна журналістська помилка. Хоча директорці автошколи, яка довірилася журналістам й боїться погроз, навряд чи смішно.

Протягом тижня перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко – цього тижня президент з’являвся на телебачені у десятьох незбалансованих повідомленнях. Зокрема, розповідаючи свою думку про затримання Михеїла Саакашвілі. Три піарних повідомлення про Петра Порошенка випустила «Україна», по два СТБ та 5 канал, по одному «Інтер», «112» та ICTV.

Володимир Гройсман – тема бюджету та «покращення» принесли прем’єру протягом тижня п’ять піарних появ. Три з них на ICTV, по одній на «Інтері» та «Україні».

Олег Ляшко – лідера «Радикальної партії» три рази можна було побачити на «Україні».

Юрій Луценко – заяви Генерального прокурора журналісти подавали як істину, що не потребує перевірки та балансу, тричі: двічі на ICTV та раз на «Україні».

Ольга Богомолець – заяви з Facebook народної депутатки від БПП транслював «Інтер»

Сергій Каплін  – що тільки не коментував член «БПП» на «Інтері» й у результаті протягом тижня пропіарився на телеканалі сім разів.

«Народний фронт» – свою прихильність до партії двічі виявляв «1+1» і раз «Україна».

«Опозиційний блок» – політсила цього тижня змінила розподіл своїх появ на екрані й більше фігурувала на «Україні», ніж на «Інтері». П’ять появ у «Сегодня», проти однієї у «Подробностях».

Марина Порошенко – благодійність першої леді двічі стала темою для новин на «Україні».

M1 MusicAwards – «український музичний «Оскар» телеканал ICTV рекламував у майже ідентичних сюжетах чотири рази протягом шести днів.

Критика:

Михеїл Саакашвілі – політику традиційно дісталося від «України», цього тижня, на фоні затримань, чотири рази.

НАБУ – матеріал із незбалансованою критикою антикорупціонерів вийшов на «Україні».

Вадим Рабінович – лідера партії «За життя» двічі критикували на «Інтері».

МОЗ та «Нафтогаз» – обидві установи знову критикує «Інтер»

Загалом експерти «Детектор медіа» нарахували протягом тижня 68 сумнівних матеріалів. Одразу 34 з них вийшли на «Україні», 13 на «Інтері», 11 на ICTV, три на «1+1», по два на «112», 5 каналі та СТБ і один на «UA:Першому».

***

Мораторій на баланс. Земельні маніпуляції в теленовинах

Тележурналісти піарили політиків на продовженні мораторію на продаж землі, замовчували висновки міжнародних експертиз та рекламували «український музичний Оскар». Тему Саакашвілі майже всі висвітлювали якісно.

Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 4-10 грудня 2017 року.

Мораторій на продаж землі та ефірні пільги для популістів

Тема ринку землі, а точніше, його створення – одна з найбільш популістських в українській політиці та, як наслідок, українському медійному просторі. 7 грудня настала черга нового продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення й до його обговорення в черговий раз долучилися українські опозиціонери за допомогою лояльних до них ЗМІ. Участь взяли «Україна», ICTV та «Інтер».

На ICTV ситуацію коментувала з-за трибуни парламенту лише Юлія Тимошенко: «Продавати землю можна тільки в тому випадку, якщо є селяни, які мають гроші її придбати, а не мафія, яка має гроші викупити все у селян. Я хочу вам сказати: зупиніться! Земля українська – безцінна! А ринкова її вартість – 3,5 трильйона євро. Це 40 років ВВП країни».

В Україні 42.7 млн га земель сільськогосподарського призначення. Загальна вартість у 3.5 трильйона євро означає, що, на думку Юлії Тимошенко, кожен гектар коштує 82 тисячі. Це – друга найдорожча земля у світі після острівної Мальти. Експерти VOX Ukraine зазначають, що найвищою ціною на землю в Східній Європі є 10 тисяч доларів, а аналогічна до української земля в Аргентині коштує 12.5 тисяч доларів. Що ж до вартості гектару в Україні, за теперішнього стану ринку, експерти називають початкову ціну в 1000 доларів.

Щодо проблеми «мафії, яка викупить землі селян», експерти пропонують чимало рішень. Наприклад, кредитувати селян чи відкривати ринок поетапно – спочатку лише для фермерів. Шкода, що експертам у сюжеті слова не надають.

На «Україні» у популізмі вправлявся Олег Ляшко, нікому іншому слова не надавали: «Щоб фермер, український селянин, був господарем на нашій землі. Не латифундисти, представники яких отута скакають, не транснаціональні корпорації, для яких головне – технічні культури й заробіток. А фермер, який подбає про корівку, про соціальну сферу, про робочі місця. І ми вимагаємо якнайшвидшого розгляду змін до Конституції, щоб навічно українську землю закріпити за українськими селянами».

Узагалі, подібні заяви «радикала» складно як зрозуміти, так і спростувати, адже йдеться лише про обіцянки та залякування, й жодних чисел чи фактів тут немає. Тим не менше, виникають запитання: що поганого в тому, що для компаній головне – заробіток, і хіба для фермерів головним буде не він? Навіщо Україні, щоб фермер дбав про корівку й як цьому допоможе мораторій? Як фермер може дбати про соціальну сферу та робочі місця? Що селяни будуть вічно робити із своєю землею, якщо вона обмежена 2 Га й що в такому разі робити агрофірмам? Навіть Юлія Тимошенко не виступає проти ринку землі впринципі (вона колись сама реєструвала такий закон).

На «Інтері» з приводу мораторію виступав лише Олександра Вілкул від «Опозиційного блоку». Він закликав провести референдум: «Не депутати, а люди повинні приймати рішення – хочуть вони цього чи ні. Нехай влада чесно вийде і скаже: ми, влада, за продаж землі. Ми – опозиція, чесно вийдемо і скажемо, ми проти продажу. Подивимось яке рішення підтримають люди».

У цієї заяви є кілька проблем. По-перше, провести земельний референдум – це ідея «Батьківщини». По-друге, скасування мораторію вже прописане в меморандумі з МВФ, але чомусь жоден із телеканалів цього не згадав. По-третє, оскільки єдиний коментар із приводу мораторію на «Інтері» – це ця ініціатива, виходить, що саме рішення депутатів лишається практично не висвітленим.

Про те, що впливає на думку українців про земельну реформу, уже існують дослідження. Так само існують дослідження про саму думку: 63% підтримують мораторій і 49% у той же час хочуть продавати землю. За подібний парадокс та його наслідки відповідають не лише політики, що маніпулюють населенням, а й журналісти, які транслюють їх «думки» без жодного балансу, бекграунду чи коментарів експертів.

Венеціанська комісія відповіла, телеканали не почули

Український Закон «Про освіту» сусідні держави почали критикувати ще на початку вересня. МЗС Угорщини, наприклад,  назвало  його прийняття парламентом «ножем у спину». А після того, як документ 25 вересня підписав Петро Порошенко, угорський уряд офіційно заявив, що блокуватиме зближення України та ЄС. З критикою виступали також інші країни, зокрема, Румунія, Греція, Болгарія, Молдова, Росія.   Загалом, 28 вересня Україна вирішила направити закон на експертизу Венеціанської комісії, й уже 8 грудня висновок розгляду офіційно затвердили. ICTV та 5 канал розповіли про нього переможно.

«Венеціанська комісія не підтримала закиди про те, що ухвалений Верховною Радою освітній закон якось звужує права національних меншин. Повідомили про це у Міносвіти.  […] Від 2020 року в українських школах учням від 5 класу предмети мають викладатися українською мовою, що і обурило чомусь Угорщину, Румунію та Росію […] Наші сусіди вимагали цей закон скасувати, що і змусило Київ звернутися до Венеційської комісії, яка після вивчення закону зрештою стала на бік України», – розповідає ведучий Артем Овдієнко 8 грудня на 5 каналі.

Нічого більше глядач про ситуацію не дізнається. Наприклад, що Венеціанська комісія заявляла про питання дискримінації в ставленні до мов, які не є мовами ЄС. Наприклад, російської. Адже наразі в законі зазначено, що після 5 класу будь-який «один або кілька» предметів мовами нацменшин зможуть вивчати лише носії мов ЄС, представників інших мовних спільнот обмежують мовою та літературою нацменшини. Також експерти закликали подовжити  термін повної реалізації усіх вимог закону, на що наразі виділено всього два роки. І, звісно,  5 канал не пояснює, що саме «чомусь обурило» сусідів України. Вони переймаються, що закон забере у нацменшин право навчатися «рідною мовою».

Олена Фроляк 8 грудня на ICTV теж розповідає: «…Венеціанська комісія жодних порушень прав нацменшин не знайшла і заявила, що питання використання мов мають вирішувати спеціальні закони, що Україна і зробила. Єдина рекомендація – подовжити перехідний період застосування нового мовного законодавства після 2020 року».

По-перше, «Факти» упустили вищезгадані рекомендації стосовно  неофіційних мов ЄС. По-друге, за три дні, 11 грудня з’явилася повна версія висновку комісії і в ньому є одразу сім рекомендацій, зокрема,  «звільнити приватні школи від нових мовних вимог відповідно до статті 13 Рамкової конвенції». Також документ, хоч і не закликає змінювати законодавство, пропонує «повною мірою використовувати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7, при ухваленні імплементаційного законодавства  для забезпечення значного рівня викладання офіційними мовами ЄС для відповідних меншин»..

Тож обидва телеканали маніпулятивно висвітлили реальні висновки комісії, розповівши лише про частину критики (у випадку ICTV) чи й повністю її проігнорувавши (у випадку 5 каналу). Це дивна позиція, враховуючи, що Україна направила закон у Венеціанську комісію саме для експертизи й тепер, коли ми отримали результати, журналісти про них мовчать? Інша річ, яка викликає занепокоєння, – ставлення телеканалів до інтересів нацменшин. Вони теж є громадянами України, але не отримали від журналістів ICTV та 5 каналу належної інформації про потенційні загрози для себе.

Арешти Саакашвілі: кілька помилок журналістів та кампанія «України»

Варто віддати українським телеканалам належне, після огріхів у минулому, вони досить якісно та збалансовано висвітлили арешт, втечу та ще один арешт Михеїла Саакашвілі на початку грудня.  Жоден телеканал, крім «України», що вже кілька місяців робить політика найбільш критикованою людиною в теленовинах, не вдавався до відвертого чорного піару грузинського екс-президента.

Хоча, звісно, не все було ідеально. П’ятого грудня ICTV та 5 канал не згадали про думку сторони Саакашвілі, розповідаючи про виступ Юрія Луценка у Верховній Раді. Через це прокурор отримав потенційну можливість маніпулювати думкою глядачів. Наприклад, ведуча «Фактів» Олена Фроляк заявила, що «За словами Луценка, всі докази зібрані законно і за рішенням суду». При цьому пізніше Мустафа Найєм, наприклад, повідомляв таку інформацію: «Обыск в квартире, где задержали Михаила, проводился без постановления следственного судьи, на основании постановления прокурора о временном допуске в помещение, не предусматривающее ни обыск, ни задержание». Тож до такого збирання доказів виникають запитання.

5 грудня на «1+1»  випуск розпочався із політичних коментарів лише від «Народного фронту». З одного боку, це логічно, адже телеканал озвучував думки міністра МВС (Арсена Авакова), його радника (Антона Геращенка) та міністра юстиції (Павла Петренка). З іншого, не всі з цих заяв несли цінність. Наприклад, ось скорочений без втрати сенсу коментар очільника Мін’юсту: «Особа, яка підозрюється у вчиненні злочину […] повинна у виключній відповідності до закону нести відповідальність».Наприкінці випуску новин «ТСН» подали партійну заяву від «Народного фронту» у виконанні голови фракції Максима Бурбака: «Ми вимагаємо від Генеральної прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів відновити силу закону і права в нашій країні. Відкрити чесний суд. Ми будуємо нову державу…»У цьому ж повідомлені потім слово отримали Сергій Лещенко (БПП), Олег Березюк («Самопоміч») та… Андрій Тетерук, хоча він теж із «Народного фронту». Офіційних партійних заяв більше ні від кого не озвучували.

9 грудня, розповідаючи про новий арешт Саакашвілі, «112» (принаймні, у випуску новин о 19:00) та «Інтер» не дали слова його адвокату, що є елементарним порушенням балансу. Глядачі чули закиди прокуратури, але не могли дізнатися про заперечення від сторони підозрюваного.

На телеканалі «Україна» діяли значно послідовніше. 5 грудня сюжет про Саакашвілі тут називався «Громкое разоблачение», буцімто вина політика вже доведена. При цьому, поки колеги допускали лише окремі сюжети без коментарів захисту, «Сегодня» зробив таким увесь випуск. Ефірний час журналісти зайняли щедрим цитуванням записів, які оприлюднив Генеральний прокурор, та заявами критиків Саакашвілі. Артур Герасимов із «БПП» розповідав про людей «які на словах кажуть, що люблять Україну, а беруть гроші у Януковича і вимагають крові, і сподіваються, що буде кров, що будуть вбивства, що будуть стріляти». Олег Ляшко із «Радикальної партії» оцінював прибічників політика:«Це державний заколот по нотаткам Кремля. […] Всі, хто підтримує заколот Саакашвілі, працюють на Кремль, за гроші Кремля, свідомо чи несвідомо»

6 грудня ситуація аналогічна: спочатку лише негативні повідомлення (майже спекуляції): буцімто Саакашвілі проривався у готель «Київ», аби «реалізувати окремі гігієнічні потреби». Потім – заява Петра Порошенка: «Український народ ще до наших силовиків профінансовану з Москви гоп-компанію розкусив ще раніше. І тому проігнорував той табір під Верховною Радою».Але все одно звільнив Саакашвілі від правоохоронців? До речі, заяви Президента з приводу цієї ситуації окремо й незбалансовано виділили також СТБ, «Інтер» та 5 канал. Тим часом на «Україні» останнім тематичним матеріалом став виступ Юрія Луценка у Верховній Раді: генпрокурор обіцяє, що одеський екс-губернатор обов’язково потрапить до слідчого. Є в цьому сюжеті також цікавий коментар від Андрія Тетерука із «Народного фронту»: «Хай доводить судовій системі, чому він брав гроші у втікача Курченка, чому він з ним домовлявся…»Узагалі-то, в Україні діє презумпція невинуватості, й це правоохоронці, в першу чергу, повинні доводити, що Саакашвілі справді брав гроші та домовлявся.

9 грудня, розповідаючи про нове затримання Михеїла Саакашвілі, телеканал «Україна» знову не надав можливості висловитися стороні його захисту чи самому політику. У сюжеті представлена позиція лише однієї зацікавленої сторони: «Все акции протеста организованы Саакашвили финансировали из России. Речь идет о сумме в полмиллиона долларов. С таким разоблачением во вторник выступил Генпрокурор», – заявляє ведуча Анна Панова. Оприлюднили журналісти також заяву від міністра закордонних справ України Павла Клімкіна: він розповів про реакцію на справу західних країн: «Вони вважають, що це українська справа. Робіть свою справу, але робіть її в рамках правового поля, все дуже просто».А от про те, що Саакашвілі оголосив голодування, промовчали. Наступний матеріал – черговий анонс фільму «Герократія» про «злочини» Саакашвілі часів президенства: «Страх к инструменту управления страной, шантаж – как рычаг управления ее гражданами и пытки для подавления воли тех, кто идет против системы», – рекламує стрічку ведуча новин.

Загалом, можна констатувати, що телеканали, у більшості, добре впоралися із висвітленням складної теми. Крім кількох очевидних ігнорувань балансу та любові «1+1» до «Народного фронту». А от на «Україні» ситуація набагато складніша: телеканал продовжує лишатися бастіоном чорного піару Михеїла Саакашвілі на телебаченні, також тут найменше озвучують позицію політика з приводу його власної справи. Очевидно, що редакція не вирішила щотижня поливати екс-губернатора брудом просто так, тож тут йдеться про задоволення чиїхось інтересів. От тільки чиїх: Адміністрації Президента, яку на «Україні» піарять, мабуть, найактивніше на телебаченні (так, що навіть Марині Порошенко дістається), Ріната Ахметова, якого Саакашвілі називав «ворогом України» та людиною, що «вбивала багато людей на Донбасі в 90-х», чи когось іншого? У будь-якому разі, не глядачів.

 M1 MusicAwards – це «музичний «Оскар», ICTV- це рекламний майданчик

Улітку телеканал ICTV особливо активно займався чимось дуже схожим на комерційну рекламу у своїх новинах. На початку зими «Факти» певним чином повернулися до цієї практики, чотири рази протягом шести днів (4 грудня, 5 грудня, 8 грудня, 9 грудня) повідомивши одну новину: скоро відбудеться нагородження M1 Music Awards від телеканалу M1. Він, за збігом, входить з ICTV до одного медіахолдингу.

Усі чотири сюжети мають спільні ознаки:

Рекламний відеоряд. Матеріали ICTV не лише звучать як реклама, вони так виглядають, адже журналістську начитку тут озвучують на фоні відеоанонсів церемонії нагородження. 4 грудня повідомлення «Фактів» складалося із промороликів M1 щонайменше на 33%: всю першу хвилину трихвилинного повідомлення тут показували саме їх. Через це виникло дві проблеми: по-перше, це була фактично реклама в новинах, яку ледь заглушувала начитка кореспондентки. По-друге, кліповий монтаж роликів, часта зміна музики в них та начитка диктора заважали сприймати ту інформацію, яку зверху додали журналісти.

Гіперболізовані й примітивні компліменти. Усі сюжети ICTV були сповнені компліментів нагородженню, при цьому виголошували їх самі журналісти. Тричі M1 MusicAwards назвали «музичним Оскаром країни». Ось, наприклад, заява кореспондентки Катерини Рудешко 9 грудня: «Без перебільшень М1 Music Awards можна назвати музичним “Оскаром” країни».Фактологічних проблем (крім очевидних) тут дві: нагородження різні за форматом (M1 влаштовує концерт, Американська кіноакадемія саме вручає нагороди) та різні за принципом вибору переможця (M1 обирає за рейтингом на телеканалі, на «Оскарі» голосують представники індустрії) й, узагалі, існують значно кращі приклади для порівняння, на кшталт, Grammy. Ще три рази нагородження порівнюють із Голлівудом. Наприклад, ведуча Оксана Гутцайт 9 грудня: «Організатори обіцяють неймовірне дійство на рівні голлівудських шоу». Тут взагалі незрозуміло, що мають на увазі журналісти, адже в «Голлівуді» знімають фільми.

Акцент на техніці. Ще один аспект компліментів, які виголошують шоу на ICTV, стосується його технічної складової. На ній акцентують у кожному сюжеті, при чому йдеться не лише про суто фактологічні речі, на кшталт нового обладнання, кількості задіяних осіб чи розміру декорацій, а й про піарні заяви. Ось що 8 грудня розповідав генеральний директор телеканалів M1 та M2 Сергій Перцев: «Здесь вода, у нас здесь огонь, у нас здесь дым – то есть все, что есть, со спецэффектов мировых. Вот мы в этом году поездили и все, что новое, все, что такое здесь в Украине еще невиданно, мы все привезли».

Зацікавлені коментатори. Із чотирьох сюжетів про церемонію гендиректор M1 з’являється у двох, засновник телеканалу Микола Баграєв – у трьох. Крім них, по разу фігурують генпродюсер та музичний редактор M1. Коментар з боку «гостей нагородження» озвучує Юлія Зарій, ведуча шоу на ICTV «Ранок у великому місті». В одному з сюжетів слово також отримали двоє номінованих співаків. Загалом, чотири матеріали мають досить обмежене коло коментаторів і всі вони зацікавлені говорити про нагороду лише хороше.

Повторення умов конкурсу та складу учасників. Із чотирьох сюжетів про нагородження у трьох пояснюють, як обиратимуть переможця, й у трьох називають склад номінантів. У сюжетах постійно фігурують кадри із одних і тих же кліпів Тіни Кароль та Ольги Полякової.

У результаті, за тиждень ми маємо чотири майже ідентичні (в останньому є ще живе включення зі старту нагородження) трихвилинних сюжети, що постійно хвалять дійство, називають його зіркових учасників та вдаються до гіперболізованих порівнянь. Що це, якщо не рекламна кампанія?

Анонімність по-«Українські»

Харківське ДТП 18 жовтня ризикує стати одним із головних генераторів абсурдних журналістських помилок 2017 року. Спочатку ЗМІ подавали в ефір відео очевидців ДТП із криками та кров’ю. СТБ змонтував із цього фактично короткометражний фільм жахів. Потім телеканали навіщось поїхали знімати похорони загиблих. На «1+1» цей сюжет зайняв чотири хвилини. Також деякі теленовини майже одразу знайшли винну – Олену Зайцеву й називали (та називають) її так, незважаючи на відсутність рішення суду й наявність ще одного підозрюваного.  «1+1», до речі, випустив останній подібний сюжет 29 листопада, за 42 дні після ДТП: у ньому журналісти більше чотирьох хвилин демонізували підозрювану й відстоювали думку захисту на фоні того, що сім’ї постраждалих повернули сім’ї Зайцевих матеріальну допомогу.

7 грудня свій невеличкий внесок зробив також телеканал «Україна», де розповідали про ідею правоохоронців Харківщини виділити в окреме провадження матеріали по автошколі, де навчалася Олена Зайцева. У сюжеті дали слово Нацполіції, адвокату постраждалих, експерту-юристу та директорці автошколи, де навчалася дівчина. Крім відсутності думки захисту, до повідомлення навіть не було б особливих претензій, якби не невміння «Сегодня» подавати анонімні коментарі.

Кореспондентка Анна Бровко розповідає: «Директор автошколы не понимает в чем ее подозревают. Зайцева действительно у них училась и получила соответствующий документ, но водительское удостоверение выдают не они. Говорит, что из-за резонансного дела автошкола лишилась клиентов, а самой Светлане ежедневно угрожают. Поэтому просит сегодня скрыть ее лицо».

Далі відбувається магія: телеканал «Україна» приховує зовнішність жінки, але подає титр із її повним ім’ям. Вона ж просила тільки закрити обличчя, правда?

Звісно, що це абсурдне порушення анонімності й у дечому навіть смішна журналістська помилка. Хоча директорці автошколи, яка довірилася журналістам й боїться погроз, навряд чи смішно.

Протягом тижня перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:

 

Петро Порошенко – цього тижня президент з’являвся на телебачені у десятьох незбалансованих повідомленнях. Зокрема, розповідаючи свою думку про затримання Михеїла Саакашвілі. Три піарних повідомлення про Петра Порошенка випустила «Україна», по два СТБ та 5 канал, по одному «Інтер», «112» та ICTV.

Володимир Гройсман – тема бюджету та «покращення» принесли прем’єру протягом тижня п’ять піарних появ. Три з них на ICTV, по одній на «Інтері» та «Україні».

Олег Ляшко – лідера «Радикальної партії» три рази можна було побачити на «Україні».

Юрій Луценко – заяви Генерального прокурора журналісти подавали як істину, що не потребує перевірки та балансу, тричі: двічі на ICTV та раз на «Україні».

Ольга Богомолець – заяви з Facebook народної депутатки від БПП транслював «Інтер»

Сергій Каплін  – що тільки не коментував член «БПП» на «Інтері» й у результаті протягом тижня пропіарився на телеканалі сім разів.

«Народний фронт» – свою прихильність до партії двічі виявляв «1+1» і раз «Україна».

«Опозиційний блок» – політсила цього тижня змінила розподіл своїх появ на екрані й більше фігурувала на «Україні», ніж на «Інтері». П’ять появ у «Сегодня», проти однієї у «Подробностях».

Марина Порошенко – благодійність першої леді двічі стала темою для новин на «Україні».

M1 MusicAwards – «український музичний «Оскар» телеканал ICTV рекламував у майже ідентичних сюжетах чотири рази протягом шести днів.

Критика:

Михеїл Саакашвілі – політику традиційно дісталося від «України», цього тижня, на фоні затримань, чотири рази.

НАБУ – матеріал із незбалансованою критикою антикорупціонерів вийшов на «Україні».

Вадим Рабінович – лідера партії «За життя» двічі критикували на «Інтері».

МОЗ та «Нафтогаз» – обидві установи знову критикує «Інтер»

Загалом експерти «Детектор медіа» нарахували протягом тижня 68 сумнівних матеріалів. Одразу 34 з них вийшли на «Україні», 13 на «Інтері», 11 на ICTV, три на «1+1», по два на «112», 5 каналі та СТБ і один на «UA:Першому».

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ