Чернівчани привітали дітей зі святами на Сході України

0
336
Загрузка...

Віряни чернівецької церкви «Благодать» поїхали на Схід і привітали тамтешніх дітей з Різдв’яно-новорічними святами. Зі слів Максима Максимчука, організатора дійства, він давно мріяв привітати дітей на Сході. 2 роки тому вони здійснювали мрії дітей перебуваючи у Франції, тому і тепер він мав на меті привітати дітлахів.

-Бог дав велике бажання, тому що зараз там найбільше потрібні такі чудеса, тим більше, що ми багатьох дітей брали до себе в табір, –розповідає Максим Максимчук. – Я почав за це молитися і точно знав, без всяких сумнівів що це саме Бог так кличе, по-іншому бути не може. Я почав розказувати про це всім, кому тільки можна-родичам, друзям по всьому світі. Почали збирати гроші для того, щоб купити подарунки. Чому гроші? З самого початку не хотів, щоб люди приносили речі. Мені не подобається, коли ми ділимось тим, що нам у хаті не потрібно і відправляємо дітям. Тобто, хотілось щось цінне подарувати і при цьому принести трішки щастя в їхнє життя. І так вийшло, що за тиждень ми зібрали всі потрібні кошти, для того щоб привітати 165 дітей. Для хлопчиків ми закупили машинки на пультах, набори і цукерки; дівчаткам набір для рукоділля і солодке. Найцікавіше те, що сам я не міг їхати, бо це 1400 км в один бік і 2800 загалом. Я знав точно, що це має бути ще хтось, я запропонував моєму другові- Сергію, а потім я випадково зайшов до Христини в офіс і розповів про цю ідею. Вона, в свою чергу, запропонувала ідею з ляльковим театром. Мені дуже сподобалось, я передзвонив на Схід і пастор сказав, що діти такого ще не бачили.

-Я займаюсь ляльковим театром, – каже Христина Скрипкар, – і коли почула, що Максим хоче поїхати в Попасну до дітей та здійснити їхню мрію, я до слова додала поїхати туди з ляльковим театром з командою. Чесно кажучи, десь підсвідомо я розуміла що це небезпечна зона, де відбуваються бойові дії. Я надихнулась цією ідеєю, коли Максим «дав добро» і сказав що це чудова ідея. Пізніше ми дізналися, що дітей може бути більше, так як буде ляльковий театр. Ще для мене дивом було те, що я змогла поїхати, так як місць було мало і весь бус хотіли «забити» подарунками. У мене появились нові члени команди для театру. Коли Бог кличе, Він турбується про всі нюанси. Ми почали репетирувати і буквально 2-3 репетиції і друзі фактично все робили правильно, було настільки все злагоджено що здавалось ніби вони все чітко розуміли як треба робити. Було все злагоджено, гармонійно організовано, і ми бачили як Бог веде нас далі… В Попасне в цей же вечір нам зателефонували з іншого міста і запросили ще туди до дітей поїхати і ми погодилися. На велике щастя, Бог благословив подарунками і цих 50 дітей. Ми реально бачили, як Бог веде, в цьому є чітко Його воля, що ми поїхали туди. Попри все, що ми не знали де ми будемо жити, що це небезпечна зона, але ми точно знали, що з нами Бог, і Він про все потурбується…Так і вийшло. Нас чудово прийняли з ночівкою. Особисто для себе я підмітила, що Бог один і той самий, вчора такий же як і сьогодні, тут, у Чернівцях, Він любить та піклуються про людей, так же і там, на Сході.

– Як називається Ваша благодійна організація і як давно вона існує?
-Наша благодійна організація має назву «Ковчег». За декілька днів ми зробили всі документи на нашу організацію, і вже туди ми їхали з емблемою на машині. На сьогоднішній день ця благодійна організація займається Дитячим Центром.

-Як виникла ідея з Дитячим Центром?
-Ми повернулися із Франції і побачили потребу у створенні такого місця, де збиралися б діти з неблагополучних сімей. І прийшла така ідея, створити Дитячий Центр. Куди діти би діти могли після школи приходити, ми би робили з ними їхні потреби, тобто робили з ними уроки, їх годували, адже це діти і їжа для них є дуже важливою, а тоді вже ми з ними займалися вивченням Слова, вивченням Біблії. Цей Центр існує по сьогоднішній день і налічує 23 дитини.Ми вже робили з дітьми табір, походи…

-Чи легко було заїхати в місто?
-На декілька днів оголисили перемир’я. Виходить, коли ми заїжджали в місто Попасне на передову, ми взяли підвезти одного солдата. Ми розговорились і виявилось, що він з Чернівців. Пізніше ми дізнались що цю територію охороняють військові із Чернівців…Напевно, ми дали їм трішечки надії, для них війна – болюча тема, вони хочуть все змінити. Цей солдат говорив, що радий, аби ця війна чим швидше закінчилась. Важко їм там… Каже, що багато всього побачили і ніхто не знає, як далі з цим жити…

-Багато приїжджає до них волонтерів?
-Важко сказати… Але мені здається, якби не волонтерський рух, то ми би все програли. По суті, за допомогою волонтерів армія має все, що необхідно.

-Якою у вас була програма виступу та як вас зустріли діти?
-Цікавий момент, коли ми приїхали, жінка пастора запросила приблизно 100 дітей і більшість батьків не відпустили. Вона весь ранок переживала, чи прийдуть діти, хотіла вдягнутись та піти запросити в місто. Поки ми готувались, буквально за 10 хвилин до початку зала була повною. Нас в команді було четверо, і ми розділили програмку між собою. З присутніми ми і співали, розповідали про Різдво, привітали…Зрозуміло, що діти були щасливі, коли отримали подарунки. Теж цікавим моментом було, що одна дівчинка казала, що дуже мріяла щоб їй подарували щось для рукоділля. І хлопчик теж дуже мріяв про машинку і сказав нам: «Це мрія всього мого життя!». Загалом було дуже весело, діти активні, веселі, не дивлячись на те, що там відбувається.

Ольга МАНЮК, fakty.cv.ua

***

***

Загрузка...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ