Напевно, лише «засліплені пропагандою» не бачать багатьох речей, які сьогодні робляться в Україні черговим антинародним режимом не для збереження і зміцнення держави, об’єднання українців (громадян) і т.п., а, на жаль, навпаки…
Чому в країні, яка декларує прихильність і повагу до демократичних цінностей, насправді підтримується і пропагується зворотнє? Чому замість того, аби в середині країни знаходити компроміс, до цього закликати і прагнути, у нас «розкручується», як щось дуже правильне, несприйняття і непримиримість до людей, які думають трішки інакше. Чому у нас в пріоритеті пошук ворогів і всього, що нас може розділяти, розсварити, а не навпаки? Чому «приватизоване» право на «правильність» лише провладної точки зору, а всі, хто не готові «сліпо вірити і довіряти», хто вказують на очевидні негативні наслідки рішень та діяльності цього чергового антинародного режиму, автоматично записуються у «вороги народу», «агенти Кремля» і т.п.? Хіба не ясно, що боротьба проти компромісів та єдності в середині України – це насправді боротьба за розвал нашої держави?.. Хто замовники, кому це вигідно?.. Кому вигідний військовий конфлікт на сході України, де, на жаль, гинуть найсміливіші патріоти, які могли би потенційно становити небезпеку для антинародної системи?.. Як відкрити очі більшій кількості людей на ці речі, якщо по суті ці антиукраїнські дії так майстерно приукрашені патріотичними символами і супроводжуються патріотичними вигуками?.. Чому більшість засобів масової інформації говорять не мовою сухих фактів (як мало би бути), а «потрібними інтерпретаціями»?.. І т.д. і т.п…
Ось простий приклад, як у Чернівцях люди, які, напевно, є плюс-мінус однаковими патріотами, однаково хочуть Україні миру та процвітання, перетворюються на «ворогів», провладний з яких навіть спілкуватися не хоче, бо інший публічно звертає увагу на не дуже приємні для режиму факти…
Почитайте, що так званий «воріг» (за провладною версією) Sergey Chernovtsy написав у День Незалежності на своїй сторінці у Facebook, і спробуйте фактажно заперечити (мовою оригіналу):
«Годик прошел– а ничего не поменялось((
Уже и три прошло по сути– а Воз только глубже засасывает в Болото.(((
С Праздником?)))»
Нижче його ж пост від 24.08.2016 р.:
«З оглядом на хвилю фейсбучних поздоровлень всіх і вся– декілька слів.)) Так сказати–” рубану ватніком по вишиванкам”))–
Незалежність– це коли нецікаво пройшов парад чи ні, коли нецікаво хто за ким стояв і схиляв голову під Пливе Кача чи ні.
Нецікаво що і як говорив президент– він вже встиг багато чого наговорити– а від говоріння його ” покращення завтра” поки що тільки у нього і його оточення.
Нецікаво хто вдягнув гарнішу вишиванку, а хто красивіший текст в фейсбуці настрочив.
Незалежність– це коли прийшов на нормальну звичайнісіньку роботу, відпрацював 8 годин з паузами і теревеньками– і отримав за звичайнісінький робочий день- середню украінську місячну зарплатню.
Незалежність– це коли тебе не цікавить курс долара чи євро і ти не переживаєш що завтра на свою зарплатню ти не зможеш щось купити дитині.
Це коли тобі нецікаво підвищили чиновники податки чи ще ні–бо не збирався ти своіми податками годувати іхні сім”і.
Це коли нецікаво хто з політиків чи блогерів щось написав про корупцію, або оприлюднив чергову флешку з компроматом.( бо дістали вже всі.)
Це коли стає нецікаво читати Мочанова( хоча поважаю його як гонщика), коли він пише про сьогоднішній виступ президента, а набагато цікавіше читати ” суперблондинку Оля Полякова”))
Це коли пішов в магазин і на денну зарплатню забив холодильник, пішов з донькою в італійське кафе на смачне морозиво без хімікатів, коли йдеш вулицею свіжеприбранною, по бруківці нещодавно застеленій,повз дитячі майданчики через кожні пів кілометра– і знаєш що і завтра це все буде на місці не зважаючи на політику.
Ну і наостанок слова тієі самоі Олі Поляковоі))–
“Независимость страны должна начинаться с личной независимости ее граждан. Независимости от бедности, лишений, болезней и войн.”(с)
пс. А Свобода Слова– це можливість написати все що вважаєш за потрібне у фейсбук))
І пофіг що хтось вважає це непатріотичним.))
ппс. Можливо це-Розчарування?
А-ні—Розчарування- це те що відчувають люди, які стояли на Майдані і вибирали сьогодняшню владу.
Мені немає в чому розчаровуватися– я не зачаровувався.))
ппс.Да– з Святом вас всіх.))»
Хіба не про реальність написано?.. Але подібні реалістичні висловлювання абсолютно не сприймаються тими, хто тепер дивиться на все, що відбувається, мабуть, через «рожеві провладні окуляри»…
Той же «воріг» Sergey Chernovtsy 25.08.2017 р. пише:
«Кидает мне Фейсбук старые посты мои)))— когда я пытался еще с кем-то поспорить, рассказать другую точку зрения, подоказывать там кому-то что-то)))
Перечитываю– и понимаю что неинтересно уже))– Общество меняется, меняются мнения, позиции, кто-то разочаровался в этом Болоте Политики, кто- то наоборот резко выскочил вверх этого же Болота.Но место человека в Болоте– как-то не показатель– будь ты наверху или внизу– среда одна и та же– вязкая, затягивающая, беспросветная.(((
пс. Люди с которыми я общаюсь– Ватой больше не называют.( только шутя)).
ппс. Волонтеры из поста– продолжают волонтерить наверное)))
ппппс. Изначальная причина ” удаления из друзей” был коммент про рейсовые автобусы Черновцы-Москва))— насколько я понимаю–тоже на месте.
Короче– все течет, но ничего не меняется.))( в Украине как минимум)))».
І далі пост-“винуватець” від 25.08.2015 р.:
«Эпитафия.(или 50 оттенков Ваты).)))
Вчера…около 14.00…без обьяснения причин…после длительных размышлений….скоропостижно….удалился из моих Фэйсбучных “друзей”,замечательный человек,патриот и волонтер Сергей Босовик.
Удалился после неудачного лобового столкновения с Ватным мнением.
Ушел от обсуждения вопроса,скрывшись за лозунгами “Україна понад усе” и за вышиванкой.
Скорее всего Сергей Босовик хороший человек,профессионал своего дела,искренний человек искренне помогающий бойцам в зоне АТО,человек верящий в свои идеалы и патриот Украины безусловно.
Но все же после определенных событий(Майдан а за ним АТО),человек,как мне кажется четко поделил мир на черное и белое и стал защищать свою часть этого мира.
В чем заключалось Ватное мнение с которым не стал бороться Сергей, а просто ушел по-английски?—
Несмотря на события в стране,которые Сергей считает “войной с Россией”,а некоторые считают АТО,—большая часть населения Украины продолжает жить своей жизнью.
Кто-то–продолжает заниматься бизнессом,время от времени выделяя(или не выделяя) деньги на АТО,тем самым как-бы оправдывая себя в своих глазах перед погибшими воинами,Кто-то пытается заново отстраивать Экономику Украины(ведь начинать надо практически с нуля),кто-то кодит по ночам,попутно возбуждаясь на опять падающий курс Рубля или Нефти( тем самым убеждая себя в скором развале России),Кто-то продает вышиванки (в том числе и москалям),тем самым как-бы внося свой вклад в развал России,кто-то просто катается по Одессам-Ибицам-Болгариям и тусит по ночам без оглядки на происходящее,Кто-то строится,кто-то сходится-расходится,кто-то уехал на заработки к москалям,кто-то в Германию,кто-то строит из себя “громадського активиста”, пытаясь на новой волне выплыть наверх.
Все эти люди занимаются тем что просто продолжают жить,без оглядки на новые условия.Многим из них абсолютно все равно,что в данный момент происходит на передовой.Пока передовая далеко–все эти люди будут и дальше заниматься своими делами и им по большому счету все равно что там в АТО,пока АТО не коснулось их лично.
Такая типичная картинка–“Моя хата скраю”.
Естественно такая ситуация не касается тех кого АТО ,или война,или мобилизация захватила лично(друзей-родственников–соседей).
Эти люди как раз и становятся волонтерами,добровольцами,пытающимися поправить ошибки власти.
Но большинство ли эти люди ,как принято патриотично считать?( и как считает наверняка Сергей Босовик)
Как оказалось,Украина вовсе не монолитная структура ,в едином порыве готовая встать “від Сяну до Дону–на бій кривавий”,а довольно таки аморфное образование с аморфным правительством не готовым на решительные действия(декларации и обещания не в счет) и аморфным же населением глядящим на власть и думающим–“Как только они начнут,так и мы подтянемся.”
Сергей Босовик и прочие патриоты после Майдана поделили мир на Белое и Черное.
Забывая что и у Патриотизма есть не менее 50-ти оттенков.
И те же 50 оттенков Ваты.
пс.Нехотя писал этот пост,так как считаю что обсуждать человека за глаза некрасиво и неприлично,но уверен что на страничке Сергея мой коммент засыпали обвинениями в сепаратизме.(не дав возможности ответить).Поэтому–наверное паритет?
ппс.Всі вищевикладені думки можу озвучити–повторити щирою українською мовою,якщо комусь важливо або принципово.
Друзі-патріоти, не забувайте що спроби узурпації влади, мови, або права на думку закінчуються лише протидією. Можете називати цю протидію “сепаратистською”, можете “ватною”, але в любому випадку гоніння та переслідування за думку не співпадаючу з Вашою—це аж ніяк не прояв демократичної держави(. А Майдан в свій час стояв і за свободу висловлювання.) Скорше такі прояви “недемократичності” грають на руку Путіна (який виходить “знову всіх перехитрив”?).)))
Ось такий от один з 50-ти відтінків Вати.)))
Всім хто дочитав до кінця–Слава Україні?)))».
Хто і для чого «малює» з таких насправді патріотично налаштованих людей «ворогів»?.. І куди і до чого «так» ведуть Україну?.. Давайте спробуємо збагнути, чи потрібна іншим «сильним світу цього» в центрі Європи велика Україна, яка потенційно могла би бути однією з найпотужніших країн світу?..
***
***
***
***
