Мобілізація, як відомо, проходить в Україні не без проблем, пов’язаних, зокрема, з ігноруванням повісток з військомату або відмовою брати в руки зброю, у т.ч. через релігійні переконання.
Одну з таких справ, тобто про ухилення від мобілізації через релігійні переконання, слухають в суді. Поки що остаточного рішення по цій справі немає. При цьому варто зауважити, що обвинувачений не відмовляється взагалі виконувати обов’язок перед державою, а просто не хоче брати участь у військових діях, підкреслюючи, що готовий виконувати інші роботи для потреб армії.
У цьому контексті вкотре можна задатися практично риторичним запитанням: невже ще є в Україні такі наївні або, можливо, просто настільки недалекі, які думають, що на фронті, у військових діях може бути користь з мобілізованих, які не хочуть воювати?! То навіщо ці зайві «пристрасті», навіщо самим накручувати ці проблеми, якщо можна тих, які не хочуть брати в руки зброю, залучати на роботу в оборонному секторі або до іншої потрібної для зміцнення української армії діяльності, а у військові підрозділи відправляти добровольців та примусово мобілізованих, які фізично та морально готові зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Тоді і ухилятися від мобілізації навіть сенсу не було би, і користь для справи – очевидна, бо всі потрібні військовозобов’язані працювали би на підвищення обороноздатності країни.
fakty.cv.ua
***